Понеділок, 21 Вересня, 2026
العربية简体中文NederlandsEnglishFrançaisDeutschItalianoPortuguêsРусскийEspañolУкраїнська
Пошук...
Home Blog Page 6

Хизуватись пітоном небезпечно: чим закінчилася прогулянка зі змією

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - NYS Department of Environmental Conservation/ Facebook

Спочатку перехожі просто зупинялися подивитися на незвичного “домашнього улюбленця”. Біля набережної Коні-Айленда в Нью-Йорку навколо величезної змії зібрався натовп, зокрема й маленькі діти. Та для власника ця прогулянка завершилася не фотографіями з екзотичним улюбленцем, а штрафом і конфіскацією тварини.

Про це розповідає Popular Science.

Cпівробітник Департаменту охорони навколишнього середовища штату Нью-Йорк помітив велику змію біля набережної Рігельманн у районі Конеї-Айленда. Навколо рептилії зібралися близько десятка людей.

Чоловік, який перебував поруч, не приховував, що величезний пітон належить йому. Причому це був не єдиний змій, якого він узяв із собою на прогулянку: навколо його шиї був обмотаний ще один пітон — королівський (Python regius).

А от друга змія виявилася проблемою. Йдеться про бірманського пітона (Python bivittatus) — одного з найбільших видів змій у світі. У штаті Нью-Йорк його утримання заборонене, тому природоохоронний офіцер виписав чоловікові штраф за незаконне володіння твариною та вилучив пітона.

За даними Департаменту охорони навколишнього середовища штату Нью-Йорк, за таке порушення може загрожувати штраф до 500 доларів.

Точні розміри вилученої змії чиновники не повідомили. Однак на оприлюдненій фотографії пітон виглядає щонайменше триметровим. У природі бірманські пітони можуть виростати до понад 5 м завдовжки та важити близько 90 кг.

Через розміри рептилії одному офіцеру впоратися з нею було непросто. Для транспортування пітона до притулку Товариства запобігання жорстокому поводженню з тваринами округу Нассау (SPCA) на Лонг-Айленді знадобилася допомога ще одного співробітника.

Бірманські пітони походять з Південної та Південно-Східної Азії. У США вони особливо відомі через ситуацію у Флориді, де за останні десятиліття сформувалася велика популяція цих змій. Тварини розмножуються там у дикій природі та полюють на місцевих тварин.

Нью-Йорк для бірманських пітонів значно менш придатний через холодніший клімат. Тож ризик появи там великої дикої популяції значно нижчий, ніж у Флориді. Водночас випуск такої змії на волю все одно може становити небезпеку для місцевих тварин і домашніх улюбленців.

Саме тому бірманських пітонів забороняють або суттєво обмежують у продажу й утриманні в низці американських штатів.

Що сталося з вилученим пітоном після доставки до SPCA, у повідомленні природоохоронного відомства не уточнюється.

Як розповідало BitukMedia, у лісосмузі поблизу Броварів, що на Київщині, поліція виявила пітона. Плазуна передали під опіку ветеринарів та зооволонтерів.

Двоє українських діячів культури отримали одну з найвищих нагород Італії

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Анатолій Солов'яненко

Двоє відомих українських діячів культури отримали державні нагороди Італії. Оперного режисера Анатолія Солов’яненка та ректора Національної музичної академії України Максима Тимошенка відзначили Орденом Зірки Італії — нагородою, якою країна, зокрема, відзначає іноземців за внесок у розвиток дружби та співпраці з Італією.

Урочиста церемонія нагородження відбулася 28 серпня в Україні. Відзнаки митцям від імені президента Італії Серджо Маттарелли вручив посол Італії в Україні Карло Формоза, повідомляє LB.ua.

Анатолій Солов’яненко отримав Орден Зірки Італії у ступені Офіцера (Ufficiale), а Максим Тимошенко — у ступені Кавалера (Cavaliere). Інформація про нагородження також оприлюднена на офіційному сайті президента Італії.

Орден Зірки Італії (Ordine della Stella d’Italia) є однією з найвищих державних відзнак Італійської Республіки. Його заснували у 2011 році на основі Ордена Зірки італійської солідарності, створеного після Другої світової війни у 1947 році.

Нагородою відзначають іноземців, які мають особливі заслуги у розвитку дружніх відносин і співпраці між Італією та іншими країнами, а також у зміцненні зв’язків з Італією.

Для 46-річного Анатолія Солов’яненка це далеко не перша державна відзнака. Український оперний режисер народився в Києві, має звання народного артиста України, яке отримав у 2008 році. У 2011 році він став лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка.

Солов’яненко також є повним кавалером ордена «За заслуги», нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого та іншими державними й професійними відзнаками.

Він є сином видатного українського оперного співака, Героя України Анатолія Борисовича Солов’яненка.

Фото – Facebook

Другий нагороджений, 54-річний Максим Тимошенко, очолює Національну музичну академію України. Він є науковцем-культурологом, мистецтвознавцем, громадським діячем та хоровим диригентом.

Тимошенко має звання академіка Національної академії мистецтв України та є почесним громадянином Києва. Він також походить із музичної родини: його батько Олег Тимошенко багато років очолював Київську консерваторію.

Таким чином, цього року Італія відзначила українських представників музичного та театрального мистецтва нагородою, яка символізує міжнародне культурне співробітництво та зв’язки між країнами.

Знайомтеся, Болт: службовий пес з аеропорту переміг у незвичному конкурсі

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Transportation Security Administration - TSA/ Facebook

У нього серйозна робота, невичерпний запас енергії та характер, який господар називає абсолютно неординарним. Трирічний Болт з Техасу став наймилішим службовим собакою 2026 року за версією Управління транспортної безпеки США (TSA).

Про це розповідає Popular Science.

Болт — німецький короткошерстий пойнтер, який працює в міжнародному аеропорту Даллас-Форт-Верт у штаті Техас. Саме його пасажири обрали переможцем щорічного конкурсу на наймилішого службового собаку від TSA.

Цьогоріч на це звання претендували 85 чотирилапих працівників аеропортів з усіх куточків США. Спочатку за кандидатів голосували співробітники TSA, після чого до фіналу потрапили четверо собак. Остаточного переможця вже обирали користувачі соцмереж.

Для Болта це не просто конкурс собачої краси. Щодня він виконує важливу роботу: допомагає виявляти запах вибухових речовин в аеропорту серед великої кількості людей.

Його провідниця Дафна Ванг розповідає, що Болт надзвичайно енергійний і буквально обожнює свою роботу. “Він справжній і дуже працьовитий хлопець. Він любить свою роботу абсолютно”, – розповіла Ванг.

За її словами, з Болтом ніколи не буває нудно. Він постійно перебуває в “робочому режимі”, сповнений енергії та, як жартує його провідниця, на 1000% радий вирушати на службу.

Причому ця енергія не закінчується разом із робочим днем. Навіть вдома Болт не надто поспішає переходити у режим відпочинку. “Він багато працює і ще більше грається”, – описує його Ванг.

Цікаво, що Болт став уже третім німецьким короткошерстим пойнтером, який переміг у цьому конкурсі за останні чотири роки.

Друге місце цього року посіла чотирирічна лабрадорка Ембер із міжнародного аеропорту Орландо у Флориді. Вона також працює собакою для виявлення вибухових речовин. За словами її провідника Оскара Урдинінеї, Ембер любить приносити іграшки, лежати на дивані та ласувати шматочками стейка.

Фіналісти – Ембер та Болт

Третім став чотирирічний лабрадор Епік із міжнародного аеропорту Піттсбурга. Він працює там близько двох років, а серед його улюблених винагород — курячі ласощі та гра з м’ячем.

Четверте місце посів дев’ятирічний німецький вівчар Ксаро з міжнародного аеропорту Сент-Луїс Ламберт у Міссурі. Для нього цей рік особливий: наприкінці 2026-го він планує вийти на пенсію. Після насиченого робочого дня Ксаро найбільше любить дрімати на сонці, поклавши голову на подушку.

Попри кумедний конкурс, робота цих собак дуже серйозна. Кінологи Управління транспортної безпеки США (TSA) разом зі своїми чотирилапими напарниками проходять крізь натовпи пасажирів, шукаючи запах вибухових речовин. Собаки регулярно тренуються, а їхні провідники вчаться помічати найменші зміни в поведінці тварини, які можуть свідчити про те, що вона виявила потрібний запах.

Якщо собака подає сигнал про можливу наявність вибухової речовини, провідник діє за спеціальною процедурою. Тож пасажирам варто пам’ятати: яким би милим не здавався Болт чи будь-який інший службовий пес, під час роботи їх не можна гладити або відволікати.

А побачити Болта та інших фіналістів можна буде не лише в соцмережах. Наприкінці року TSA планує випустити безкоштовний календар на 2027 рік із 12 учасниками цьогорічного конкурсу. Серед них, звісно, буде і Болт як наймиліший службовий пес року.

Як розповідало BitukMedia, шестирічна мопсиня Джінні Лу стала переможницею конкурсу “Найпотворніший собака світу”. 

“Все для Норвегії”: син Гаральда V став новим королем країни

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Кронпринц Норвегії Хокон та кронпринцеса Метте-Маріт прибувають до палацу в Монако на весілля принца Альбера II та принцеси Шарлен 2 липня 2011 року. Фото - AP Photo/Michel Spingler, Pool

У Норвегії відбулася зміна монарха, але без звичної для багатьох країн урочистої церемонії сходження на престол. Після смерті короля Гаральда V його син автоматично став новим главою держави. 53-річний Хокон обрав ім’я Хокон VIII і продовжить девіз, який використовували його батько, дід і прадід: “Все для Норвегії”.

Про це повідомляють уряд Норвегії та Reuters.

Король Гаральд V помер у п’ятницю, 28 серпня, о 6:35 ранку в університетській лікарні Осло Rikshospitalet. Йому було 89 років. Про смерть монарха повідомив Королівський двір Норвегії.

Після смерті Гаральда влада перейшла до його сина без будь-якої паузи. За Конституцією Норвегія не може залишатися без монарха: перша людина в черзі на престол автоматично стає королем або королевою в момент смерті попереднього монарха.

У п’ятницю в королівському палаці в Осло відбулося позачергове засідання Державної ради. Саме під час нього новий монарх офіційно повідомив уряд про смерть свого батька та заявив, що відтепер буде королем Хоконом VIII. Він також оголосив, що збереже королівський девіз Alt for Norge — “Все для Норвегії”.

Тим часом норвезький уряд оголосив період жалоби. Прапори на державних установах країни приспустили, а прем’єр-міністр Йонас Гар Стьоре назвав смерть Гаральда великою втратою для всієї країни. За його словами, протягом більш ніж трьох десятиліть король допомагав норвежцям залишатися єдиною нацією, особливо у важкі моменти.

Одним із таких моментів стали теракти 22 липня 2011 року, коли терорист Андерс Брейвік убив 77 людей. Гаральд V тоді виступив із промовою, яка отримала широкий резонанс, і став для багатьох норвежців символом підтримки та єдності.

Кронпринц Хокон 20 липня 1973 року. Після смерті його діда, короля Улафа V, та сходження Гаральда на престол у січні 1991 року він став спадкоємцем норвезької корони.

Останніми роками Хокон дедалі частіше виконував обов’язки монаршого батька, коли той хворів. Зокрема, він неодноразово ставав регентом і представляв королівську родину на офіційних заходах.

Новий король здобував освіту не лише в Норвегії. Він вивчав політологію в Каліфорнійському університеті в Берклі, а пізніше — питання розвитку в Лондонській школі економіки.

Разом із новим королем змінилася і лінія престолонаслідування. Першою в черзі на норвезький престол тепер стала 22-річна донька Хокона — принцеса Інгрід Александра. Вона отримала титул кронпринцеси.

Це також історичний момент для Норвегії. Після конституційних змін 1990 року чоловіки й жінки, народжені після набуття чинності нових правил, мають однакове право на престол. Для тих, хто народився раніше, збереглося старе правило: чоловік має перевагу над жінкою. Саме тому свого часу Хокон опинився попереду своєї старшої сестри Марти Луїзи.

Після смерті Гаральда V Інгрід Александра вперше в сучасній історії Норвегії опинилася в ситуації, коли друга людина в черзі на престол уже є повнолітньою. Тому вона має письмово скласти присягу перед парламентом — Стортингом. Таку процедуру передбачає Конституція країни.

Сам Хокон також має особисто скласти конституційну присягу перед Стортингом. Він пообіцяє правити Норвегією відповідно до її Конституції та законів.

При цьому традиційної коронації нового короля в Норвегії не буде. Її не проводять уже понад століття. Після сходження на престол Гаральда V у 1991 році відбулася окрема церемонія освячення в Нідароському соборі в Тронгеймі. Подібна церемонія може відбутися і для Хокона, але вона не буде коронацією.

Гаральд V правив Норвегією понад 35 років. Він народився 21 лютого 1937 року і став королем у січні 1991-го після смерті свого батька Улафа V. Він був найстаршим чинним монархом Європи на момент смерті.

Гаральд увійшов в історію ще до сходження на престол. Він став першим спадкоємцем норвезької корони, який народився на території країни майже за 570 років.

Під час Другої світової війни, коли Норвегію окупувала нацистська Німеччина, маленький Гаральд разом із матір’ю та сестрами виїхав із країни. Кілька років родина провела у США. Після завершення війни принц повернувся до Норвегії.

Король також був відомим прихильником спорту, особливо вітрильного. Він представляв Норвегію на трьох Олімпійських іграх — у Токіо, Мехіко та Мюнхені.

В останні роки здоров’я Гаральда V неодноразово погіршувалося. У 2024 році під час відпочинку в Малайзії він потрапив до лікарні через інфекцію, де йому встановили тимчасовий кардіостимулятор. Пізніше в Норвегії йому встановили постійний пристрій.

17 серпня 2026 року короля знову госпіталізували. Спочатку його лікували від анемії, а згодом лікарі виявили бактеріальну інфекцію крові. 27 серпня Королівський двір повідомив про різке погіршення стану монарха. Наступного ранку Харальд V помер.

Тепер Норвегією правитиме його син. Хокон VIII став четвертим королем країни після здобуття Норвегією незалежності від Швеції у 1905 році.

Принц Хокон відмінно бігає на лижах, водить яхту, захоплюється дельтапланеризмом. Завзятий театрал, віддає перевагу всім драматургам рідного Генріка Ібсена.

Він брав участь у кількох олімпійських церемоніях. На зимових Олімпійських іграх 1994 року в Ліллехаммері король оголосив Ігри відкритими, а Гокон запалив олімпійський вогонь, продовживши олімпійську традицію своєї родини. 

Вища за Ейфелеву вежу: у Німеччині будують найвищу вітротурбіну у світі (ВІДЕО)

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - SPRIND GmbH/ Tillmann Franzen

Ще недавно тут добували вугілля, а тепер над колишнім кар’єром виростає конструкція, яка може змінити уявлення про вітрову енергетику. У Німеччині будують вітротурбіну заввишки 365 м — вона буде вищою за знамениту Ейфелеву вежу.

Гігантську установку зводять у містечку Клеттвіц у регіоні Лужиця на сході Німеччини. За планом, вона має запрацювати вже восени 2026 року.

Клеттвіц розташований у районі, де десятиліттями видобували буре вугілля відкритим способом. Після роботи величезних машин для видобутку в ландшафті залишилися масштабні кар’єри та відвали породи.

Тепер територія поступово змінюється. На місці колишніх вугільних розробок з’являються сонячні та вітрові електростанції. Серед звичайних вітряків особливо вирізняється конструкція, яку створює німецька компанія GICON.

Її називають GICON High-Altitude Wind Power Plant — висотна вітрова електростанція. Після завершення будівництва вона сягатиме 365 м над землею.

Для порівняння, висота Ейфелевої вежі разом з антеною становить близько 330 м. Тобто нова вітротурбіна буде приблизно на 35 м вищою.

Під час будівництва на майданчику працює один із найбільших і найпотужніших кранів в Європі. Він піднімає багатотонні частини конструкції, а монтажники на висоті близько 160 м з’єднують їх між собою. Робітники пересуваються сталевими конструкціями, використовуючи спеціальне спорядження.

Але навіщо взагалі будувати вітряк настільки високим?

Засновник GICON Йохен Гроссманн пояснює це просто: чим далі від поверхні, тим сильнішим і стабільнішим може бути вітер. Висотна турбіна може давати більш ніж удвічі більше енергії, ніж деякі вітряки, встановлені поруч на значно меншій висоті.

Ідея компанії полягає не лише у створенні одного рекордного вітряка. GICON пропонує фактично “надбудовувати” вітрові електростанції.

За задумом, поруч із уже встановленими звичайними турбінами можна розміщувати набагато вищі конструкції. Таким чином, вітер використовуватимуть на двох рівнях — нижньому та верхньому.

Гроссманн вважає, що це може дозволити отримувати приблизно втричі більше енергії з тієї самої території. 

У GICON планують до початку 2030-х років побудувати близько 100 висотних вітротурбін. Надалі компанія хоче масштабувати проєкт до 1000 установок.

За словами керівника GICON, потенціал є не лише в Німеччині. Він стверджує, що на вже існуючих вітрових електростанціях країни теоретично можна було б додатково встановити близько 4000 висотних турбін.

Подібний підхід, на думку компанії, може бути цікавим і для інших країн. У GICON заявляють, що вже отримували запити з Азії, а також бачать перспективи для африканських держав.

При цьому нинішня рекордна конструкція в Клеттвіці ще має пройти випробування реальною експлуатацією. Саме вони покажуть, наскільки ефективною виявиться ідея використовувати сильніші вітри на великій висоті.

Якщо технологія виправдає очікування розробників, колишні вугільні території Німеччини можуть стати місцем для нового енергетичного експерименту — цього разу буквально на сотнях метрів над землею.

Не просто мітка: вчені знайшли “хімічний паспорт” кожного кота

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Кіт відкриває рот, трохи відтягує верхню губу і завмирає, ніби здивований запахом. Це називається реакцією Флемена. Фото - Azovsky via Shutterstock

Для людини це просто неприємний запах, а для кота — ціле повідомлення про того, хто залишив мітку. Вчені з’ясували, які саме речовини допомагають тваринам впізнавати одне одного за запахом сечі, і навіть знайшли можливе “сховище” цього хімічного коду в організмі пухнастих.

Про це розповідає Live Science.

Вчені розшифрували таємні “повідомлення” у котячій сечі. Йдеться про групу речовин, які називають розгалуженими жирними кислотами. Дослідники виявили, що їхнє поєднання у сечі відрізняється від кота до кота й може залишатися впізнаваним щонайменше добу після того, як тварина залишила мітку.

Результати дослідження опублікували у науковому журналі Current Biology.

Щоб з’ясувати, як коти реагують на запахи своїх родичів, дослідники звернули увагу на добре знайому власникам тварин реакцію — коли кіт відкриває пащеку, трохи відтягує верхню губу і завмирає, ніби здивований запахом.

Це називається “реакцією Флемена” (flehmen response). Насправді тварина в цей момент не просто “кривиться”: вона допомагає запаху потрапити до спеціального органа, розташованого в ротовій і носовій ділянці. Він дає змогу котам краще сприймати певні хімічні сигнали.

Експерименти показали цікаву закономірність. Що частіше котам давали нюхати одну й ту саму сечу, то рідше вони демонстрували реакцію Флемена. Але коли їм пропонували запах нового кота, реакція посилювалася. Тобто тварини, схоже, не просто реагують на певну речовину. Вони здатні запам’ятовувати запах і помічати, коли з’являється новий.

“Мене здивувало, що вроджена поведінка настільки сильно залежить від знайомства та навчання, а не є просто фіксованою реакцією на один феромон”, – розповів співавтор дослідження, біомолекулярний науковець Університету Івате в Японії Масao Міядзакі.

Далі науковці спробували з’ясувати, яка саме частина котячої сечі містить інформацію про її “власника”. Вони розділили зразок на окремі компоненти й окремо давали котам їх нюхати.

Найвиразніше тварини реагували на частини, які містили саме розгалужені жирні кислоти. Причому в кожного кота виявлялося своє характерне поєднання цих речовин.

Цікаво, що ці речовини можуть залишатися після того, як інші складові сечі випаровуються. Саме тому запахова мітка може продовжувати “розповідати” про свого автора навіть через певний час.

Але на цьому відкриття не закінчилося. Дослідники знайшли ці ж речовини у крихітних крапельках жиру в зовнішньому шарі котячих нирок.

Такі жирові краплі відомі науковцям уже понад сто років, але досі було не до кінця зрозуміло, навіщо вони потрібні. Тепер учені припускають, що вони можуть працювати як своєрідне “сховище” речовин, які формують індивідуальний запах кота.

Завдяки цьому хімічний “підпис” тварини може залишатися відносно стабільним навіть тоді, коли змінюється її харчування або стан здоров’я. Це поки що гіпотеза дослідників, а не остаточно доведений механізм.

Подібні особливості виявили також у нирках великих котячих, зокрема левів і тигрів. Водночас набір речовин та кількість жирових крапель у різних видів відрізняються. На думку науковців, це може свідчити про те, що така система змінювалася в процесі еволюції котячих.

Для самих котів запахові мітки можуть бути своєрідним способом обміну інформацією. Тварина залишає запах, а інша може визначити, що це за “повідомлення” і чи знайомий їй його автор.

Тепер вчені хочуть зрозуміти, як саме ці жирові краплі утворюються в нирках, як зберігають речовини та яким чином ті потрапляють у сечу. Окремо дослідники планують перевірити, чи можуть порушення цього процесу бути пов’язані з хронічними захворюваннями нирок у котів.

Тож наступного разу, коли кіт довго й уважно нюхатиме чужу мітку, можливо, він не просто цікавиться запахом. Він буквально “читає” хімічний підпис іншої тварини.

Як розповідало BitukMedia, нове дослідження шведських науковців ставить під сумнів поширене переконання – вчені не знайшли доказів того, що життя поруч із пухнастим робить перебіг астми або алергії тяжчим.

“Друге серце” розміром з грейпфрут: чим закінчилася незвичайна операція у Львові

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Перше медичне об'єднання Львова/ Facebook

Вона роками жила з невеликою “припухлістю” на згині руки й майже не звертала на неї уваги. Та цього літа утворення раптом почало стрімко збільшуватися, боліти й пульсувати. Львівські лікарі видалили пацієнтці “друге серце” – так вони назвали псевдоаневризму.

Про це розповіли в Першому медичному об’єднанні Львова.

54-річна Олександра Василів родом із гірського села на Івано-Франківщині. Жінка має хронічну ниркову недостатність. 19 років тому її нирки остаточно перестали працювати, тому кров почав очищати апарат гемодіалізу.

Для проведення процедури лікарі сформували їй фістулу. Йдеться про спеціальне з’єднання між артерією та веною. Такий доступ робить судину міцнішою, щоб вона могла витримувати численні проколи під час гемодіалізу.

Згодом Олександрі пересадили донорську нирку. Необхідність у діалізі зникла, але жінка вирішила залишити фістулу, бо боялася, що трансплантований орган може відмовити. Через сім років так і сталося, і Олександра знову повернулася до гемодіалізу.

Приблизно тоді в ділянці фістули вже була невелика “припухлість” — псевдоаневризма. Це утворення виникає через пошкодження стінки судини: кров виходить за її межі та накопичується в окремому мішку, але продовжує рухатися під тиском кровотоку.

Фото – Перше медичне об’єднання Львова

Попри це, доступ на руці ще певний час використовували для діалізу. А оскільки Олександра живе в селі та багато працює по господарству, рука регулярно зазнавала фізичних навантажень. Псевдоаневризма поступово збільшувалася.

Зрештою лікарі вирішили більше не використовувати цю руку для діалізу й сформували жінці нову фістулу — вже на іншій руці. Однак саме утворення залишилося.

Роками воно майже не завдавало Олександрі проблем. Але цього літа почало швидко рости, а разом із ним з’явилися сильний біль і постійне відчуття пульсації.

“Вона роками мене не турбувала, але цього літа почала стрімко збільшуватися. Болі були страшні, а страх — ще більший. Могла звернутися до лікарів і раніше, але відкладаєш. Може, перестане боліти, може, нічого страшного? І так себе тягнеш-тягнеш. Але зрештою біль уже неможливо було терпіти”, – розповіла жінка.

Олександра звернулася до судинних хірургів Лікарні Святого Пантелеймона Першого медоб’єднання Львова. Під час обстеження лікарі виявили, що всередині величезної псевдоаневризми все ще активно циркулює кров.

“Ми виявили, що всередині псевдоаневризми зберігався активний кровотік, тому вона пульсувала практично в ритмі серця. Фактично це було схоже на “друге серце” на руці”, — пояснив завідувач відділення судинної хірургії Андрій Мелень.

За словами лікаря, через значні розміри утворення та постійний кровотік його розрив міг спричинити масивну кровотечу. Тож хірурги вирішили не зволікати й видалити псевдоаневризму.

Операція тривала близько двох годин. Із величезного утворення лікарі видалили близько 300 мілілітрів крові, після чого відновили нормальні структури руки та зупинили кровотік у псевдоаневризмі.

За словами Андрія Меленя, подібні випадки у практиці судинних хірургів трапляються нечасто. Цьогоріч це була перша така операція в їхньому відділенні.

Нині Олександра почувається добре та повноцінно користується рукою. Каже, що тепер більше не ховає її під одягом.

Для жінки це означає не лише позбавлення від болю та великого утворення, а й повернення до звичного життя — без постійного страху, що “друге серце” розміром з грейпфрут на руці може підвести в найгірший момент.

52,5 см гостроти: чоловік вкотре здивував світ своїм перцем (ВІДЕО)

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Книга рекордів Гіннеса

Щоб виростити перець, довший за кухонну качалку, потрібні не лише добре насіння та родючий ґрунт. Один швейцарський городник присвятив цьому майже десятиліття і тепер втретє записав своє ім’я до Книги рекордів Гіннеса. Його чилі ого-го який довгий!

Про це розповідає сайт Книги рекордів Гіннеса.

Городник-аматор зі Швейцарії Юрґ Вісллі (Jürg Wiesli) 11 серпня показав свій рекордний плід у місті Доцвіль у кантоні Тургау. Офіційне вимірювання: довжина перцю становить 52,5 см. Це приблизно як дитяча тенісна ракетка або навіть трохи більше за звичайну кухонну качалку.

Для Вісллі це вже третій світовий рекорд з найдовшого перцю чилі. Вперше він потрапив до Книги рекордів Гіннеса у 2017 році, коли на місцевому овочевому конкурсі в швейцарській Йоні представив перець завдовжки 45 см.

Наступного року городник знову здивував суддів — цього разу його чилі виріс до 50,5 см. Саме цей результат залишався світовим рекордом з 2018 року.

Тепер Вісллі знов перевершив власний результат на плюс два сантиметри. “Я радий знову мати перець, світового рекордсмена, після понад 10 років селекції”, — розповів городник представникам Книги Гіннеса

Свій успіх він пояснює не якоюсь однією таємницею, а багаторічною роботою з рослинами. Насіння Вісллі починає вирощувати ще в березні — у приміщенні, під спеціальними лампами та за температури близько 28°C. Наприкінці квітня, коли минає загроза заморозків, рослини висаджує у відкритий ґрунт.

Перед цим він добре розпушує землю і додає багато зрілого компосту. Далі рослинам потрібні регулярний полив і збалансоване добриво.

Але з добривом важливо не переборщити. “Інакше вони просто випускають багато листя замість того, щоб давати перець”, – пояснює Вісллі.

Усі три його рекордні плоди походять від одного різновиду кайєнського перцю — Joe’s Long. Протягом останнього десятиліття городник відбирав насіння з найкращих плодів кожного врожаю та поступово виводив власну лінію. Її він назвав Wiesli Big Long.

При цьому довжина — не єдина особливість цих перців. За словами Вісллі, одні з них можуть бути доволі солодкими, а інші — надзвичайно пекучими. На своєму городі він вирощує і значно гостріші сорти, зокрема Trinidad Moruga Scorpion.

Городник переконаний, що його рекорд ще можна перевершити. Але тут є одна проблема: виростити дуже довгий перець — лише половина справи. Треба ще зробити так, щоб він залишився прямим. “Справжнє мистецтво — отримати прямий перець. Довгі перці мають властивість закручуватися, а намагатися їх випрямити майже неможливо — вони просто ламаються”, — розповів Вісллі.

Сам рекордсмен, до речі, не лише вирощує чилі, а й залюбки його їсть. Він сушить перці у дров’яній печі, а потім перемелює на порошок, яким додає гостроти різним стравам. Його улюблена страва — рататуй із чилі, зверху якого він додає підсмажений фарш і трохи тертого сиру, розплавленого до золотистої скоринки.

Фото – Jürg Wiesli/ Facebook

Але перець — далеко не єдиний овоч, який Вісллі вміє вирощувати вражаючих розмірів. Свого часу швейцарець одночасно тримав понад 20 національних рекордів у різних овочевих категоріях. Серед них були огірки, морква, буряк, червонокачанна капуста, гарбузи Trombolino, довгі гарбузи та гігантські гарбузи.

Причому, як жартує городник, у нього “все росте великим”, навіть якщо насіння він купує у звичайному садовому центрі.

Рекорди з перцем існують не лише для тих, хто вирощує його найдовшим. Наприклад, нинішній рекорд найважчого перцю чилі становить 460 грамів. Такий результат у 2020 році показав британець Пол Девіс із плодом сорту поблано.

А от звання найгострішого перцю у світі нині належить Pepper X, який створив американець Ед Каррі. У 2023 році лабораторні дослідження підтвердили середню гостроту цього перцю на рівні 2 693 000 одиниць за шкалою Сковілла. Для порівняння, звичайний халапеньйо має близько 500 одиниць, а хабанеро — близько 350 тисяч.

Тож рекордний перець Юрґа Вісллі може бути найдовшим у світі, але зовсім не обов’язково найпекучішим. І, схоже, швейцарський городник не збирається зупинятися на 52,5 см.

Як розповідало BitukMedia, щороку у вересні британські фермери вимірюють свої овочі-велетні. У 2025-му на чемпіонаті в Молверні встановили одразу сім світових рекордів!

Операція на мозку під наглядом ШІ: чоловік не втратив зір і розповів про результат

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Нейрохірург професор Хані Маркус та Ріс Гібберт. Фото - UCLH

Ще 1,5 року тому Ріс Гібберт був цілком здоровим чоловіком, який щодня виходив на прогулянку під час обідньої перерви. Тепер 48-річний британець увійшов в історію медицини: під час операції на його мозку лікарям уперше у світі допомагав штучний інтелект, який аналізував усе, що відбувалося просто в операційній. Операція дозволила видалити пухлину та зберегти чоловікові зір.

Про це розповідають EuroNews та BBC.

Гібберт живе в Бедфордширі, працює менеджером з обслуговування клієнтів і виховує двох дітей. У грудні 2024 року під час звичайної прогулянки він раптово втратив свідомість, а потім у нього почався напад.

Обстеження показало, що в мозку чоловіка є 11-міліметрова доброякісна пухлина. Вона росла на гіпофізі, невеликому органі біля основи мозку, який виробляє гормони та впливає на важливі процеси в організмі.

Проблема полягала не стільки в розмірі пухлини, скільки в її розташуванні. Вона знаходилася дуже близько до великих кровоносних судин і нервів, які відповідають за зір.

З часом пухлина почала тиснути на зорові нерви. Через це Гібберт став гірше бачити периферійним зором, почав перечіпатися через предмети, а також відчував сильну втому та запаморочення.

“За 18 років подружнього життя я завжди вставав із ліжка і готував дружині каву. І я не збирався дозволити цій пухлині зупинити мене”, – розповів чоловік.

Лікарі вирішили оперувати. Гібберту запропонували також взяти участь у клінічному дослідженні та стати першим пацієнтом, під час операції якого використають нову систему штучного інтелекту.

Він погодився без вагань. “Якщо пацієнти не готові брати участь у дослідженнях, як лікарі зможуть навчатися, а медицина — розвиватися?”, – пояснив Гібберт свою позицію.

Операцію провели в Національній лікарні неврології та нейрохірургії в Лондоні. Щоб дістатися до пухлини, хірурги ввели через ніс тонку камеру до основи черепа.

Але далі на них чекала складна робота. Пухлина була захована за шарами кістки та щільної оболонки, а поруч проходили судини й нерви. Причому їхнє точне розташування може відрізнятися у різних людей.

За даними лікарів, у подібних операціях існує 25–50% ймовірності, що пухлину не вдасться видалити повністю. Ризик пошкодити велику кровоносну судину становить близько 0,5–2%.

Саме тут у роботу включився штучний інтелект.

На окремому екрані система в реальному часі аналізувала відео з операції, стежила за рухами хірургічних інструментів і позначала ділянки, де могли проходити важливі судини та нерви. Фактично ШІ допомагав лікарям побачити структури, які могли бути приховані.

Дослідники порівнюють принцип роботи системи з розпізнаванням обличчя у смартфоні. Тільки замість облич вона навчається розпізнавати важливі частини людського мозку.

Для цього систему тренували на сотнях відеозаписів операцій із видалення пухлин гіпофіза. Дослідники вручну позначали на цих записах судини та нерви, щоб штучний інтелект навчився розпізнавати їх самостійно.

Професор Хані Маркус, який допомагав проводити операцію, назвав систему своєрідною “другою парою експертних очей” для хірурга. Водночас він наголосив: ШІ лише допомагає лікарям, а повний контроль над операцією залишається у хірургів.

У майбутньому команда хоче створити щось на кшталт “ChatGPT для хірургів” — цифрового помічника, до якого лікар міг би звернутися за додатковою порадою під час складної операції. При цьому хірург сам вирішуватиме, чи дослухатися до рекомендації системи.

У випадку Гібберта операція пройшла успішно. Лікарям вдалося видалити пухлину, не пошкодивши структури, які відповідають за зір.

Результат чоловік відчув одразу після пробудження. “Коли я відкрив очі після операції, здавалося, ніби я отримав 360-градусний зір. Я не бачив так чітко приблизно рік”, – розповів він.

Протягом наступних восьми тижнів його зір продовжував покращуватися. Також повернулася енергія, а втома, запаморочення та інші симптоми, які турбували чоловіка до операції, зникли. “Це повернуло мені життя”, — радіє Гібберт.

Ріс Гібберт. Фото – ВВС

Технологію розробили дослідники Університетського коледжу Лондона. Проєкт фінансують британський Національний інститут досліджень у галузі охорони здоров’я та догляду і Google.

Вчені вже працюють над масштабнішим дослідженням. Вони наголошують, що перша успішна операція — важливий крок, але ще не доказ того, що ШІ загалом робить такі втручання безпечнішими або ефективнішими. Для цього потрібні подальші дослідження та випробування.

Тож наразі правильніше говорити не про “робота-хірурга”, який сам оперує людей, а про новий інструмент для лікарів. У випадку Ріса Гібберта цей інструмент став додатковою парою очей у місці, де помилка навіть на кілька міліметрів могла мати дуже серйозні наслідки.

Як розповідало BitukMedia, вчені заявляють: штучний інтелект здатен визначити ризик небезпечного раку шкіри за роки до того, як з’являться перші симптоми.

Побічна перевага: вчені знайшли несподіваний зв’язок між щепленням і хворобами серця

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - AP Photo/Rebecca Blackwell

Здавалося б, вакцина від болючого оперізувального лишаю має одну цілком конкретну мету. Однак нове дослідження підказало, що її користь може бути значно ширшою. Вчені помітили зв’язок із серцево-судинними хворобами.

Про це пише The Guardian.

Вакцина, яку зазвичай пов’язують із захистом від болючого оперізувального лишаю, може мати ще одну несподівану перевагу. Дослідники з’ясували, що вакцина Shingrix може бути пов’язана зі зниженням ризику серцево-судинних захворювань.

Аналіз медичних даних близько 70 тис. людей віком від 60 років показав: у перші три з половиною роки після вакцинації ризик таких проблем був приблизно на 12% нижчим.

До серцево-судинних подій, які враховували вчені, належали, зокрема, інфаркт, інсульт та серцева недостатність. Результати дослідження опублікували в журналі Nature Medicine.

Водночас автори роботи підкреслюють важливий момент: дослідження не доводить, що Shingrix безпосередньо захищає серце та судини. Це спостереження за медичними даними, тому остаточні висновки потребують додаткової перевірки.

“Якщо це підтвердять клінічні випробування, вакцинація людей старшого віку проти оперізувального лишаю може запобігти сотням тисяч випадків ішемічної хвороби серця, інсультів і серцевої недостатності у світі”, – заявив керівник дослідження доктор Максім Таке з Оксфордського університету. За його словами, потенційний ефект може бути дуже значним, якщо подальші дослідження підтвердять отримані результати.

Дослідники проаналізували медичні записи 70 тис. американців, яким було щонайменше 60 років. За людьми стежили протягом семи років після вакцинації.

Особливість цієї роботи полягає у способі порівняння даних. Попередні дослідження також припускали, що щеплення від оперізувального лишаю може бути пов’язане з меншим ризиком серцево-судинних захворювань. Але в них просто порівнювали вакцинованих та невакцинованих людей. А це могло впливати на результат: наприклад, вакциновані люди можуть загалом частіше звертатися до лікарів або більше уваги приділяти здоров’ю.

Цього разу науковці скористалися зміною вакцини у США. У 2017 році там почали швидко переходити від старішої Zostavax до ефективнішої Shingrix. Це дозволило порівняти показники серцево-судинних захворювань у людей, які отримували різні вакцини в різні періоди.

За результатами аналізу, Shingrix була пов’язана зі зниженням ризику серцево-судинних подій на 12% протягом перших 3,5 року після вакцинації. Однак до кінця семирічного періоду спостереження різниця стала значно меншою — близько 4%.

Саме тому вчені обережно трактують результати. Доктор Таке припустив, що якщо ефект підтвердять рандомізовані клінічні випробування, його масштаб може бути порівнянним із тим, який дають щоденні препарати для зниження артеріального тиску.

Важливо: це поки що припущення, а не встановлений медичний факт. Результати отримали під час спостережного дослідження, а не випробування, де людей випадковим чином розподіляють на групи та контролюють усі умови.

Окремо вчені намагаються зрозуміти, чому взагалі може існувати такий зв’язок. Одна з версій полягає в тому, що сам оперізувальний лишай може підвищувати ризик проблем із серцем і судинами. У такому разі ефективніший захист від інфекції потенційно може зменшувати і цей ризик.

Інша гіпотеза пов’язана з роботою імунної системи: вакцина може мати ширший вплив на запальні процеси в організмі.

Оперізувальний лишай виникає через повторну активацію вірусу вітряної віспи, який після перенесеної інфекції залишається в організмі. Захворювання може спричиняти болючий висип і тривалий нервовий біль. У деяких людей цей біль зберігається місяцями або навіть роками після зникнення висипу.

Першу вакцину проти оперізувального лишаю, Zostavax, почали використовувати ще у 2006 році. Згодом її замінила Shingrix — ефективніша вакцина на основі іншої технології. У Великій Британії її поступово пропонують людям віком від 65 до 79 років.

Мисткиня з Хмельниччини створила серію тризубів і встановила рекорд Європи

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Світове Українство/ Facebook

25 металевих гербів, один великий дерев’яний Тризуб, орнаменти з різних регіонів України та понад 60 видів природних мінералів. Саме так виглядає мистецький проєкт нетішинки Оксани Жураковської, який 21 серпня офіційно приніс авторці Європейський рекорд.

Про це повідомили у Виконавчому комітеті Нетішинської міської ради.

У Києві під час III Міжнародного форуму “Світове Українство” вперше публічно представили мистецький проєкт “Сила в єдності”, створений нетішинкою Оксаною Жураковською.

Того ж дня офіційно зафіксували її Європейський рекорд у категорії “Мистецтво”. Відзнаку присудили за найбільшу авторську серію мистецьких Державних Гербів України, виконаних у єдиній художній концепції.

Особливість робіт — у поєднанні українських регіональних орнаментів вишивки, натурального каміння та мінералів із різних країн світу.

Серія складається з 25 металевих Гербів України та одного центрального дерев’яного Герба заввишки 110 см. Кожна робота має власний орнамент, характерний для української вишивки певного регіону.

Фото – Світове Українство/ Facebook
Фото – Виконавчий комітет Нетішинської міської ради

Оздоблення гербів також не повторюється: загалом під час створення проєкту авторка використала понад 60 видів природних мінералів і кам’яних матеріалів.

Таким чином, у роботах Жураковської поєдналися одразу кілька символів — державна символіка України, традиції різних регіонів, природне багатство та ідея єдності.

Назва проєкту “Сила в єдності” також має особливе значення. За задумом авторки, різні орнаменти та камені з різних куточків світу в одному мистецькому просторі символізують міжнародну солідарність і підтримку України.

Перше публічне представлення серії відбулося 21 серпня у Києві, під час III Міжнародного форуму “Світове Українство”. Саме тоді досягнення Оксани Жураковської офіційно зафіксували як Європейський рекорд.

У Нетішинській міській раді привітали землячку з досягненням і наголосили, що через мистецтво вона популяризує українську культуру та національну спадщину.

Як розповідало BitukMedia, пасічник із Запоріжжя Юрій Солдатенков створив унікальний стільник у формі тризуба. До Дня Незалежності бджоли вибудували там соти та нанесли меду.

Вітання від аграріїв: на пшеничному полі відтворили карту України та число 35

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - скрін "Вілія"

На пшеничному полі агрокомпанії “Вілія” відтворили обриси держави та число 35 — до 35-ї річниці відновлення Незалежності України. Відповідне відео компанія опублікувала до свята.

У компанії наголосили, що для аграріїв символ України на полі має особливе значення. Щодня вони працюють із землею — засівають поля, вирощують зерно та збирають урожай.

“Ця карта – про землю, яку ми обробляємо, про країну, яку захищаємо і про людей, завдяки яким вона залишається вільною”, — зазначили у “Вілії”.

Автори задуму також провели паралель між щоденною працею на землі та боротьбою України за свободу. 35 років тому держава відновила Незалежність, а сьогодні українці знову змушені виборювати право бути вільними — захищати свою землю, домівки та майбутнє.

У компанії подякували Збройним силам України та всім, хто захищає державу, працює, допомагає і робить свій внесок у її Незалежність. “Наша земля вистоїть. А ми, як і завжди, будемо працювати на ній і сіяти хліб”, – йдеться у привітанні.

Відео з пшеничного поля “Вілія” опублікувала до Дня Незалежності України. На ньому можна побачити, як із висоти виглядають карта держави та число 35, створені просто посеред поля.

Як розповідало BitukMedia, у Снятині на Івано-Франківщині до Дня Незалежності України мешканців громади традиційно частували яблучним пирогом. Цього року випічка вийшла символічною — її довжина сягнула 35 м. 

68-річний канадець з протезом ноги проїде 2100 км Україною, щоб підтримати поранених захисників

By
Riabchuk Yuliia
-
0

У 68 років він вирішив сісти на велосипед і подолати понад дві тисячі кілометрів Україною. Канадський ветеран Джейкоб Кепка, колишній морський піхотинець, який понад 20 років живе з протезом ноги, вирушив зі Львова до Бучі. Свою поїздку він присвячує українським військовим із ампутаціями та хоче нагадати світові, що Україну не забули.

Про це повідомляє “Радіо Свобода”.

Джейкоб Кепка розпочав велоекспедицію Hope Raising Expedition зі Львова. Його маршрут пролягає до Бучі на Київщині, а загалом ветеран планує подолати близько 2100 км.

Перед стартом він побував у реабілітаційному центрі Superhumans Center, де зустрівся та поспілкувався з українськими військовими, які проходять відновлення після важких поранень.

Для Кепки ця поїздка — не просто спортивний виклик. Головна мета експедиції — привернути увагу до війни в Україні, підтримати поранених захисників і захисниць та показати українцям, що вони не залишилися самі.

Особливо ветеран хоче мотивувати людей з ампутаціями не відмовлятися від своїх мрій. “Бачу місією те, щоб хлопці з ампутаціями, попри вік, робили те, що хочуть і про що мріяли. Долаючи 2100 км, хочу показати, що душею і серцем я з Україною і українцями”, – розповів Джейкоб Кепка.

Ветеран також сподівається, що його поїздка допоможе більше розповідати про Україну за кордоном і спонукатиме людей вимагати від своїх урядів подальшої підтримки нашої держави.

“Вдома мене називають героєм, але я себе таким не вважаю. Хочу, щоб через мене люди у світі побачили, якими життєздатними, хоробрими є українці, щоб люди тиснули на свої уряди країн, що ті допомагали Україні”, – каже Кепка.

Джейкоб походить із німецько-польської родини: його мама була полькою, а батько — німцем. Про своє походження він розповідає з гумором, жартуючи, що й сам не знає, ким його вважати.

Свого часу Кепка служив у морській піхоті США. Понад 20 років тому він втратив ногу, однак ампутація не стала для нього причиною відмовитися від активного життя.

Фото – BCU Foundation – Фундація Будучність/ Facebook

Частину маршруту разом із канадським ветераном долатиме український захисник Олександр Тимчак. У 2024 році на Донеччині він отримав мінно-вибухове поранення, внаслідок якого втратив руку та стопу ноги.

На велосипед Олександр сів уже через шість місяців після поранення. “Це була моя мрія, бо дає можливість долати більші відстані. Мусив знайти рішення, щоб їздити на велосипеді, пристосувати його”, — розповів Тимчак.

За його словами, історія Кепки його мотивує, а особливо вражає те, наскільки канадський ветеран зацікавлений у тому, щоб розповідати світові про Україну. “Джейкоб мене мотивує, дивує те, як він зацікавлений популяризувати Україну, чого не робить багато українців”, – зазначив Олександр.

До велопробігу можна буде долучатися й іншим охочим — приєднатися до Джейкоба Кепки та його супутників можна буде дорогою.

Це вже не перша така поїздка ветерана Україною. У 2024 році він здійснив свій перший велопробіг нашою країною, під час якого збирав кошти на протезування українських військових.

Фото – Стрийська районна державна адміністрація

Тепер Кепка знову повернувся на українські дороги. Для нього підтримка України стала не одноразовою акцією, а справою життя.

Як розповідало BitukMedia, французький інженер Антуан Лекуана довів, що для справжньої солідарності не існує жодних кордонів чи перешкод. Чоловік подолав понад 2200 км на велосипеді, щоб особисто привезти до Львова листи підтримки від французьких міст і передати свій транспорт для реабілітації українських поранених.

Нащадки кума Гарбуза: яке житло може дозволити собі 25-річний швед

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Jörgen Brennicke from Rockson

Ліжко, кухня і санвузол — усе це має поміститися на 1,9 кв. м. Саме таку “квартиру” створили у Швеції, аби наочно показати, скільки житла сьогодні може дозволити собі середньостатистичний 25-річний швед.

Про це пише Dezeen.

У Швеції створили три незвичайні мініквартири, щоб показати, наскільки складно молодим людям придбати власне житло. Найменше з цих помешкань має площу всього 1,9 кв. метра — приблизно як невелика комора.

Проєкт створили шведська девелоперська компанія Riksbyggen та креативна агенція BBDO Nordics. Автори назвали його своєрідною матеріалізованою ілюстрацією житлової кризи, з якою стикаються молоді шведи.

Розміри помешкань визначили не навмання. За основу взяли спеціальний індекс Riksbyggen, який показує, скільки квадратних метрів житла може дозволити собі молода людина залежно від її доходу, цін на нерухомість та умов іпотеки.

Для розрахунків використали дані шведського державного агентства Statistics Sweden та цифрового банку Avanza. Автори проєкту проаналізували ситуацію у трьох містах — Стокгольмі, Гетеборзі та Умео, щоб показати, що проблема стосується молоді в різних частинах країни.

У результаті для умовного 25-річного шведа із середньою зарплатою та типовими заощадженнями вийшли такі площі: у Стокгольмі він може дозволити собі лише 1,9 кв. м, у Гетеборзі – 3,1 кв. м, а в Умео – 4,5 кв. м.

“Ідея полягає в тому, щоб зробити житлову кризу, з якою стикається молодь, видимою та відчутною. Ми всюди бачимо цифри й статистику, але вони легко можуть здаватися абстрактними”, — пояснив артдиректор BBDO Nordics Антон Болін.

Тож замість чергового графіка автори вирішили створити справжні мінібудинки. За їхнім задумом, людина має буквально побачити, яким може бути житло, яке вона здатна придбати.

При цьому зовні будинки виглядають як цілком звичайні шведські помешкання. Над їхнім оформленням працювали Болін та Бенгт Сведлунд зі стокгольмської компанії Dekormakarna.

“Ми хотіли, щоб будинки виглядали як типові шведські оселі, такі, які можна побачити по всій країні. Зі знайомою архітектурою та деталями, але в незвичному масштабі, який одразу показує абсурдність ситуації”, – розповів Болін.

Кожна з трьох мініквартир має власний архітектурний стиль. Найменша, стокгольмська, натхненна будинками початку XX століття. У неї оштукатурений фасад жовтого кольору, який автори називають “стокгольмським жовтим”, паркет із візерунком “ялинка”, вікна з декоративними перемичками та стельові молдинги.

Квартиру площею 1,9 м² випробував міністр житлової політики Швеції Андреас Карлссон

Квартира для Гетеборга площею 3,1 кв. м виконана в дусі функціоналізму 1930–1940-х років. У ній використали прості лінії, світлі пастельні кольори, лінолеум на підлозі та балкон з профнастилу.

Третє помешкання, площею 4,5 кв. м, уособлює сучасну архітектуру. Воно має цегляний фасад і простіші, функціональні матеріали.

За словами Боліна, нині кожен п’ятий молодий швед досі живе з батьками. Саме тому автори сподіваються, що незвичайний проєкт приверне більше уваги до проблеми доступного житла.

Проєкт запустили напередодні загальних виборів у Швеції, які відбудуться у вересні 2026 року. Автори сподіваються, що майбутній уряд зверне увагу на проблему та підтримає три запропоновані ними реформи у сфері житла.

Таким чином, 1,9 кв. м у цьому проєкті — це не пропозиція шведам жити в комірчинах. Це спосіб перетворити суху статистику на щось, що можна побачити й відчути: для частини молоді власне житло у сучасній Швеції стає настільки недоступним, що його площу вже можна вимірювати буквально кількома квадратними метрами.

Киянам потрібно працювати майже стільки ж часу, щоб купити однокімнатну квартиру, як і жителям Торонто, – розповідає The Village Україна. За розрахунками аналітиків ЛУН, у Києві на власне житло за 70 тисяч доларів потрібно відкладати всю середню зарплату 7,3 року. У Торонто – 7,6 року, хоча квартира там коштує близько 390 тисяч доларів.

Як розповідало BitukMedia, в американському містечку Дірфілд (штат Іллінойс) нещодавно уклали звичайну угоду з продажу незвичайної нерухомості. За 350 тис. доларів новий власник придбав будинок, який має невипадкове прізвисько “пиріг”.

Оленю Борису збільшують вольєр до 500 кв. м: що відомо про його стан

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Wild Animals Rescue Center/ Facebook

Олень Борис пережив ДТП, складне лікування, переїзд до реабілітаційного центру та навіть другу аварію дорогою на Київщину. Тепер для нього готують новий, значно просторіший вольєр, а невдовзі тварині знову доведеться пережити операцію.

Про це повідомляє “Суспільне. Рівне”

Для оленя Бориса з Рівненщини, який після ДТП проходить реабілітацію у Центрі порятунку диких тварин на Київщині, будують новий вольєр. Його площу збільшать до 500 квадратних метрів, а огорожу зроблять зі спеціальної сітки, об яку тварина не зможе травмуватися.

Як розповіла керівниця Центру порятунку диких тварин Наталія Попова, Борису вирішили облаштувати просторіше місце для перебування. Особливу увагу приділили безпеці огорожі.

“Буде спеціальна сітка, об яку вже неможливо “розбитися”. Вона дуже дороговартісна. Раніше в нас її не було, зараз нам її подарували. Тому ми перероблюємо і збільшуємо ту площу“, – розповіла Наталія Попова.

Зараз стан оленя стабільний, однак результати його аналізів залишаються не надто добрими. Найбільше занепокоєння ветеринарів викликають внутрішні органи, зокрема нирки.

Водночас Борис поступово відновлюється після травми ноги. Тварина вже починає на неї спиратися, хоча для повного відновлення потрібен час.

Попереду на оленя чекає ще одна операція. Ветеринари планують видалити йому ріг. “Ріг ми видалимо десь за два тижні. Навесні почнуть рости нові нормальні вже роги. З ними проблем не буде. На ногу він вже потроху спирається, тут потрібен час. Основна проблема — це внутрішні органи і головне нирки”, — зазначила керівниця Центру.

Історія Бориса розпочалася 23 березня, коли на Рівненщині його збив автомобіль. Унаслідок ДТП олень отримав травму ноги та рану на голові.

Тварину оглядали ветеринари зі Львова та зробили йому рентген. Водночас на той момент не було зрозуміло, чи постраждали внутрішні органи. Після консультацій львівських і київських фахівців Бориса вирішили не перевозити до Львова, оскільки дорога могла додатково нашкодити ослабленій тварині.

Певний час олень перебував на болотяних угіддях. Паралельно для нього почали готувати вольєр.

Згодом Бориса вирішили доправити на лікування до Центру порятунку диких тварин на Київщині. Але 6 травня дорогою тварина вдруге потрапила в ДТП, коли в автомобіль Центру врізалася інша машина.

Попри сильний удар, видимих нових травм Борис не отримав. Однак пережив сильний стрес, після чого залишився під наглядом ветеринарів у реабілітаційному центрі.

Невдовзі після приїзду на Київщину оленю знадобилася термінова операція. Йому видалили ріг, який почав дуже швидко рости та вже наблизився менш ніж на міліметр до ока. Через ослаблений після травм організм ветеринари побоювалися, що Борис може не перенести анестезію. Однак операція минула успішно.

Пізніше оленя перевели до відкритого вольєра. Тепер для нього готують ще просторіше місце — із безпечнішою огорожею та загальною площею 500 квадратних метрів.

Попри складний шлях, який довелося пройти Борису, ветеринари бачать позитивні зміни. А новий вольєр має дати йому більше простору для руху та безпечні умови, поки фахівці стежитимуть за його здоров’ям.

Як розповідало BitukMedia, у запорізькому притулку для тварин дика козуля з інвалідністю несподівано народила маля. Про її вагітність ніхто навіть не здогадувався.

1...567...608Page 6 of 608

©Усі права захищено. Копіювання матеріалів сайту лише з дозволу редакції

Рубрики

Видання