Четвер, 25 Грудня, 2025
العربية简体中文NederlandsEnglishFrançaisDeutschItalianoPortuguêsРусскийEspañolУкраїнська
Home Blog Page 6

Нирка від тата, печінка від мами: у Львові провели першу в Україні подвійну трансплантацію дитині

0
Фото - Перше медичне об'єднання Львова

Нирка від тата, печінка від мами — це перша в країні подвійна родинна трансплантація дитині з рідкісною генетичною хворобою. У Львові лікарі врятували 7-річного Артурчика з Івано-Франківщини, провівши операції, яких в Україні ще не робили.

Про це повідомили у Першому медоб’єднанні Львова.

Артур народився здоровим хлопчиком, але у два роки його життя кардинально змінила саркома малого тазу — агресивна злоякісна пухлина. Після тривалого лікування рак відступив, однак виникли нові ускладнення: у дитини розвинулась сечокам’яна хвороба, що не піддавалася лікуванню. Скільки не дробили камені, ті знову й знову з’являлися. Попри процедури та терапію з часом одна за одною відмовили обидві нирки. Хлопчику призначили діаліз. Малюк стрімко втрачав сили.

“Ми буквально виходжували Артура. У 7 років він важив лише 16 кілограмів. Йому часто ставало погано на гемодіалізі”, — розповідає лікар-нефролог дитячої лікарні святого Миколая Лілія Грицків.

Розгадку болісних рецидивів дали лише генетичні аналізи, які відправили до Кореї. Лікарі з’ясували, що Артур має первинну гіпероксалурію — рідкісну спадкову мутацію, через яку печінка не виробляє фермент для правильного виведення оксалату. Нерозчинні солі осідали в нирках, утворюючи нові й нові камені та руйнуючи органи.

Єдиним шансом на життя стала комбінована трансплантація: пересадка нирки і печінки. Таку операцію дитині в Україні ще не проводили.

“Пересадити лише нирку було неможливо — першопричина була в печінці. Щоб урятувати Артура, довелося пересадити обидва органи, донорами яких стали його батьки”, — розповів Максим Овечко, керівник Центру трансплантології Першого медоб’єднання Львова.

Медики працювали поетапно. Спершу видалили уражені нирки, щоб усунути інфекцію. Через місяць хлопчику пересадили нирку від батька. Ще за три тижні — частину печінки від мами. До останнього етапу львівські фахівці запросили колег з Інституту Шалімова на чолі з Олександром Гриненком.

Обидві пересадки пройшли успішно: татова нирка і мамина частка печінки запрацювали в тілі дитини.

П’ять років боротьби позаду. Сьогодні Артур набирає вагу, сміється й будує плани. Серед найзаповітніших бажань — вперше випити солодкої газованої води. Батьки й медики зізнаються: після пережитого такі прості дитячі мрії звучать як справжня перемога.

Фото – Перше медичне об’єднання Львова

Як розповідало BitukMedia, звичайна велопрогулянка ледь не стала фатальною для 10-річного Тараса з Рівненщини. Падіння на кермо розірвало йому печінку майже навпіл. Хлопчик втратив до шести літрів крові — це два власних об’єми циркулюючої крові. Дитину врятували медики трьох міст.

Другий рекорд з банджі: чоловік об’їхав 16 локацій світу. На це навіть дивитись страшно! (ВІДЕО)

0
Фото - Книга рекордів Гіннеса

Він стрибав з мостів, каньйонів і спеціальних платформ на трьох континентах — і кожен стрибок наближав його до нової вершини. Французький екстремал Франсуа-Марі Дібон офіційно став дворазовим рекордсменом світу, відвідавши 16 комерційних локацій для банджі-стрибків протягом восьми років.

Про це розповідає портал UPI.

Франсуа-Марі Дібон, який уже прославився першим рекордом — 765 стрибків за 24 години у Шотландії, — знову опинився на сторінках Книги рекордів Гіннеса. Цього разу завдяки наполегливості, географічному різноманіттю та одній простій ідеї: жити на межі й робити добро.

Його маршрут охопив 16 точок В Європі, Північній Америці, Африці та Азії — від знаменитого 007 Bungy Verzasca у Швейцарії до найглибшого комерційного банджі у Південній Африці, від мексиканських каньйонів до мостів Непалу та Канади.

Попри адреналін і екстремальні навантаження, кожен стрибок мав подвійне призначення. Дібон використовував свій тур банджі-локаціями, щоб збирати кошти для католицької благодійної організації Caritas. «Віддавати стільки, скільки стрибаю” — так він пояснив свою місію.

Відчайдух переконаний: банджі-стрибки — не тільки про ризик, а й про внутрішню трансформацію. А його рекорд став доказом того, що пристрасть, помножена на ціль, здатна вести за собою пів світу.

Як розповідало BitukMedia, польський відчайдух став першим альпіністом, який спустився з Евересту на лижах без додаткового кисню.

Звучить як замовляння: якщо п’ять разів сказати “працювати”, можна стати автором фрази року

0
Прем'єр-міністерка Японії Санае Такаїчі посміхається, отримуючи нагороду за найкращий слоган (фразу) року 2025 року Фото - Jiji Press/EPA

Присяга японської прем’єрки “Працювати, працювати, працювати, працювати та ще раз працювати” стала фразою року в країні. Чи достатньо цього, щоб оживити економіку Японії?

Про це розповідає The Guardian.

У країні, де люди щороку борються з перевтомою, а слово karoshi (“смерть від роботи”) стало частиною побуту, прем’єрка Саное Такаіті вирішила поставити власний рекорд. Її обіцянка “працювати, працювати, працювати, працювати і працювати” не лише розбурхала суспільство, а й здобула титул фрази року в Японії.

Нову очільницю уряду розкритикували одразу після вступу на посаду: вона закликала колег з Ліберально-демократичної партії “працювати як коні”, а сама заявила, що жертвує балансом між життям і роботою, бо спить по 2–4 години за ніч і проводить наради навіть о третій ночі. У країні, що вже має тривалу історію смертей від перевтоми, такі слова прозвучали майже як виклик.

Прем’єрка виправдовується: її неправильно зрозуміли — це не заклик до трудового марафону, а демонстрація особистої рішучості. Та чимало японців побачили в її риториці небезпечний сигнал, особливо напередодні сезону корпоративних вечірок боненкай та зимових вихідних.

Фото – KAZUKI OISHI/SIPA USA / LEGION MEDIA

Організатори національного конкурсу памʼятної фрази року пояснили: слова прем’єрки Такаіті найточніше передали японський дух 2025-го. Серед інших претендентів були також “тарифи Трампа”, “ведмежі атаки” та “старий, старий, старий рис” — згадка про продаж трирічного зернового резерву.

Політикиня ж продовжує дивувати. Цього тижня на економічному форумі в Саудівській Аравії вона завершила виступ реплікою з манґи Attack on Titan: “Закрийте роти. І вкладіть усе в мене!”, пояснивши, що хотіла знайти спільну мову з прихильниками аніме.

Поки японська економіка переживає спад, а інвестори вагаються, країна уважно стежить: чи стане енергія нової прем’єрки шансом на прорив, чи її п’ятиразове “працювати” увійде лише до збірки крилатих фраз.

Як розповідало BitukMedia, австралійці обрали словом року AI slop. Між іншим, воно звучить як вирок.

Не відраза, а насолода: знайдено спосіб привчити кішок до водної терапії без стресу

0
Фото ілюстративне. coleandmarmalade.com

Ці пухнасті бояться води, але вода може врятувати їхнє здоров’я. Як змусити кота добровільно зайти в басейн — і навіщо це потрібно ветеринарам?

Про це розповідає New Scientist.

Коти традиційно уникають води. Це одна з найміцніших тваринних фобій, про яку знає кожен власник. Але саме вода може стати ключем до їхнього відновлення після травм, операцій або вроджених проблем із рухливістю. І тепер, завдяки новому тренувальному протоколу, розробленому італійськими фахівцями, коти можуть без стресу проходити водну реабілітацію, яка раніше була доступна здебільшого собакам і коням.

У ветеринарній клініці Сан-Марко в Падуї створили спеціальну адаптаційну програму, мета якої поступово навчити тварин не боятися води. Плавні кроки, позитивне підкріплення, контроль середовища — і навіть коти з гіперчутливістю чи високим рівнем тривожності починають впевнено заходити у воду.

Дослідники фіксують низькі рівні стресу під час усієї процедури. Це означає, що терапія не лише ефективна, а й гуманна: тварина не стресує, а поступово і спокійно адаптується.

Стефанія Уккедду з Ветеринарної клініки та лабораторії Сан-Марко пояснила, що суть підходу полягає у поступовому звиканні до водних бігових доріжок та басейнів для плавання. Кішки просто не знають, що таке вода — приблизно як люди, коли вперше бачать море. Але коли кішки знайомляться із фізіотерапевтичним середовищем, вода перестає бути проблемою”, — зазначила вона.

Розроблений протокол передбачає поетапне знайомство. Спочатку тварини досліджують приміщення та сухе обладнання, потім відчувають вологий рушник. Пізніше вони стоять у невеликій кількості теплої води, чують звук працюючої доріжки і поступово занурюються глибше. На кожному кроці кішок заохочують улюбленими ласощами, пестощами або іграшкою. Сеанс припиняють, якщо у тварини реєструють понад п’ять стресових поведінкових реакцій на хвилину.

Водна реабілітація корисна для котів із травмами опорно-рухового апарату, артритом, після ортопедичних операцій, а також для тварин із зайвою вагою. У воді навантаження на суглоби зменшується, м’язи працюють активніше, а біль стає значно меншим.

Програму випробували на 12 пацієнтах клініки з різними діагнозами. Усі тварини завершили курс реабілітації, який тривав від кількох тижнів до року. Кожна кішка продемонструвала значні покращення — дехто повністю відновився, інші повернули здатність лазити по деревах.

Фахівці наголошують: якщо методику впровадять ширше, водна терапія може стати новим стандартом у ветеринарній реабілітації котів.

Раніше BitukMedia розповідало про кота Мойсей. Йому приписали акватерапією – щоб скинув зайву вагу.

Полтавська родина дала згоду на донорство — і врятувала чотири життя

0
Фото - Полтавська обласна клінічна лікарня імені М.В. Скліфосовського

У Полтавській обласній клінічній лікарні ім. М.В. Скліфосовського провели десяте вилучення донорських органів. Єдина згода — і чотири людини отримали шанс на життя.

Про це розповіли в Полтавській обласній клінічній лікарні імені М. В. Скліфосовського.

27 листопада в медзакладі відбулося чергове, вже десяте, мультиорганне вилучення. Доноркою стала 50-річна жінка з Полтави, яка померла від геморагічного інсульту. Лікарі боролися за її життя, однак врятувати пацієнтку не вдалося.

Ще за життя жінка обговорювала з чоловіком своє ставлення до посмертного донорства. Саме це дозволило родині ухвалити складне, але зважене рішення. Чоловік погодився виконати її волю. Серце, печінку та нирки пересадили чотирьом людям, які отримали шанс на життя.

Головний лікар КП “Полтавська обласна клінічна лікарня імені М.В. Скліфосовського ПОР” Григорій Оксак наголосив, що ключовим у таких випадках є саме воля родини: “Ми забезпечуємо весь цикл — від діагностики смерті мозку до логістики трансплантації. Але головними героями є близькі донора. Чоловік виконав бажання дружини й подарував надію іншим”, — зазначив він.

У процесі були задіяні команди Інституту серця МОЗ України та ННЦ хірургії й трансплантології ім. О.О. Шалімова, а також фахівці лікарні — трансплант-координатор, нейрохірурги, лікарі відділення анестезіології та інтенсивної терапії та операційні медсестри.

Трансплант-координатор Валерія Мужевська підкреслила, що навіть при налагодженому алгоритмі такі випадки ніколи не стають рутинними:
“Ми бачили неймовірну силу духу родини. Смерть не змогла зупинити її бажання робити добро”, — сказала вона.

Як розповідало BitukMedia, брат віддав нирку, аби врятувати старшу сестру.

Перший пішов! Полярники “Вернадського” фіксують раннє вилуплення пінгвінят

0
Фото - Зоя Швидка/ НАНЦ

Що може бути символічнішим за нове життя напередодні Дня Антарктиди? Цими вихідними на острові Галіндез українські біологи зафіксували вилуплення субантарктичного пінгвінятка біля станції “Академік Вернадський”. Перший малюк сезону! І це сталося значно раніше, ніж у попередні роки.

Про це розповіли в Національному антарктичному науковому центрі.

За останні сезони перші пташенята з’являлися орієнтовно в середині грудня. Але цього року пінгвіни розпочали сезон вдвічі активніше. “Перші спарювання ми помітили ще в середині вересня — і це була не випадкова пара, а нормальна поведінка всієї популяції”, – зазначила біологиня 30-ї УАЕ Зоя Швидка.

Саме вона й знайшла новонародженого первістка — у гнізді на скелі біля геокосмічної лабораторії, там, де колись було відкладено перші яйця. “Я очікувала, що це станеться ось-ось. І справді — у гнізді було пташеня. А зараз їх там уже двоє”, — додала вчена.

Субантарктичні пінгвінята вилуплюються асинхронно — у тому порядку, як були відкладені яйця. Спершу вони вкриті сірим пухом, що з часом густішає, а приблизно за місяць після народження малюки починають линяти, змінюючи пух на справжнє пір’я.

Перші чотири тижні життя — повністю на плечах батьків. Вони по черзі годують малечу, гріють її та оберігають від хижих птахів. Поки один дорослий пливе до океану по їжу, інший лишається на гнізді — і так безперервно.

Цього сезону на Галіндезі вже мешкає рекордна кількість — близько 7 тисяч субантарктичних пінгвінів. У гніздах біологи нарахували 2300 яєць, тож найближчі тижні обіцяють справжній пінгвінячий бейбі-бум.

Субантарктичні пінгвіни — теплолюбні, і до недавнього часу взагалі не гніздували на Галіндезі. Але кліматичні зміни змушують їх освоювати північніші території, щороку розширюючи ареал.

Саме тому науковці вважають ранній початок шлюбного сезону та швидку появу пташенят ще одним свідченням потепління в Антарктиці.

Нагадаємо, День Антарктиди відзначають щороку 1 грудня – на згадку про підписання Договору про Антарктику у 1959 році.

Як розповідало BitukMedia, українські полярники показали, як зграя пінгвінів пірнає в океан. Спойлер – це весело))

Вага рекорду — 21 кг: чоловік пробіг півмарафон у 137 футболках (ВІДЕО)

0
Фото - соцмережі

Що важче: пробігти півмарафон чи тягнути на собі 21 кілограм одягу? Американець Девід Раш вирішив зробити і те, й інше одночасно. Чоловік прагнув повернути собі втрачене світове звання. Його шия мало не здалась, але рекорд вистояв.

Про це розповідає портал UPI.

У США відбувся півмарафон Famous Idaho Potato Half Marathon, який став ареною незвичного повернення титулу рекордсмена. Девід “Рекордсмен” Раш, людина, яка офіційно має найбільше чинних рекордів Гіннесса, знову довела: межа можливостей — поняття гнучке, якщо дуже захотіти.

Ще у 2019 році Раш встановив рекорд, коли пробіг півмарафон у 111 футболках. Але через кілька років інший учасник перевершив його результат — 127 шарів. Для серійного рекордсмена Раша це стало викликом і питанням честі.

Щоб повернути титул, Раш почав тренуватися у важкому екіпіруванні: бігав у кількох шарах одягу, носив рюкзаки з обтяженням і готувався до головного виклику — не задихнутися під вагою рекорду.

Уперше він спробував повернути рекорд торік, на тому ж самому марафоні, але був змушений зійти з дистанції. Через 114 футболок на його тілі чоловіка почало порушуватися кровопостачання шиї, і спробу довелося припинити.

Та цього року Раш повернувся і нарешті довів справу до кінця. Він подолав дистанцію, маючи на собі 137 футболок. Це понад 21 кг додаткової ваги.

“Після років зусиль та однієї видовищної невдачі я все-таки повернув своїй результат у Книгу рекордів. І дуже радий, що не здався”, — написав він.
За його словами, секрет успіху — “рішучість, витривалість, трохи креативу і дуже багато футболок”.

Як розповідало BitukMedia, 42-річний швед Мартін Стребі здійснив незвичну, але щиру мрію своїх дітей — потрапити до Книги рекордів Гіннеса. І зробив це у категорії, про існування якої більшість навіть не здогадуються – “найбільша кількість сірників, одночасно утриманих у носі”.

Рятівна соломинка чи велика помилка? Жінка клонувала свого улюбленця

0
Фото - Venessa Johnson

Коли 17-річний ши-тцу Олівер помер у неї на руках, 48-річна американка Ванесса Джонсон зробила крок, на який не зважилася б як би не розпач: віддала $50 тис., щоб повернути собі “частинку” улюбленця. Та чи може клон замінити того, кого пішов назавжди?

Про це розповідає People.

48-річна Ванесса Джонсон з Каліфорнії досі з болем згадує грудень 2024 року. Її пес, 17-річний ши-тцу на ім’я Олівер, помер у неї на руках після дворічної боротьби з агресивним раком. За цей час жінка витратила близько $60 тис. на його лікування — і каже, що “майже збанкрутувала”, намагаючись врятувати улюбленця.

“Олівер був для мене всім. Я давно живу сама, і він був моїм супутником, моєю дитиною, моєю опорою”, — зізнається вона.

Смерть собаки буквально зламала американку: вона перестала спати, їсти, працювати, різко схудла і зрештою була вимушена переїхати до батьків, бо “не могла функціонувати”. У той період жінка шукала будь-які ресурси про переживання втрати домашніх тварин — і випадково натрапила на тему клонування.

“У той момент мені здавалося, що можливість мати частинку Олівера — це рятівний круг”, — згадує Джонсон. Вона звернулася до компанії Viagen, яка спеціалізується на клонуванні тварин. Тіло Олівера вона встигла заморозити після смерті, тож спеціалісти змогли взяти необхідні клітини, створити ембріон і після кількох спроб пересадити його сурогатній матері.

У результаті народилося троє цуценят-клонів, серед яких був і маленький Оллі — генетичний двійник Олівера. У листопаді 2025 року Джонсон поїхала до Рочестера, щоб забрати щеня. Емоції були змішаними: новий пес виглядав майже так само, як її покійний улюбленець — і саме це ранило найбільше.

“Це було дивно: я бачила щось знайоме і водночас чужe. Це змушувало мене ще більше сумувати за справжнім Олівером”, — каже жінка.

Сьогодні, через 11 місяців після процедури, вона визнає: її рішення було імпульсивним, продиктованим горем. І якби вона зачекала й дала собі прожити втрату, то просто взяла б із притулку старшого собаку, що потребує домівки. “Те, що я зробила, — божевілля. Абсолютно сюрреалістичний досвід. Але горе робить дивні речі з людьми”, — говорить Джонсон.

Родина була шокована, адже жінка роками допомагала притулкам і виступала за відповідальне ставлення до тварин. Тепер вона намагається використати свій досвід як застереження для інших.

Ванесса планує займатися перетримкою старших собак, а свою історію вона розповідає публічно, щоб підтримати людей, які проходять через важкий етап втрати улюбленця.

“Я думала, що клонування поверне мені мого собаку. Але тепер розумію: є краса в тому, щоб мати один неповторний зв’язок — і відпустити його, залишивши любов, яку можна передати далі”, — каже Джонсон. Її історія нагадує: деякі стосунки завершуються фізично, але продовжуються в тому, як ми змінюємося завдяки їм.

Як розповідало BitukMedia, жінка з Канади зробила двох клонів свого загиблого кота за $50 тис.

Стережись велосипеда: медики трьох міст врятували 10-річного Тараса

0
Фото - Дитяча Лікарня Святого Миколая/ Facebook

Звичайна велопрогулянка ледь не стала фатальною для 10-річного Тараса з Рівненщини. Падіння на кермо розірвало йому печінку майже навпіл. Хлопчик втратив до шести літрів крові — це два власних об’єми циркулюючої крові. Дитину врятували медики трьох міст.

Про це повідомили в Дитячій лікарні святого Миколая.

Хлопчик травмувався під час падіння з велосипеда — він наїхав на камінь та вдарився животом об кермо. Батьки негайно доставили сина до лікарні в Радивилові, де УЗД показало масивну внутрішню кровотечу та розрив печінки.

Шанси вижити при такій травмі становлять лише 10–20%, але завдяки злагодженій роботі медиків Радивилова, Рівного та Львова дитину вдалося повернути до життя.

Через критичний стан пацієнта місцеві лікарі викликали реанімаційну бригаду з Рівного, а згодом — транспортували дитину до Львова.

У Дитячій лікарні Святого Миколая медики провели невідкладне втручання. За словами медичного директора Лікарні Святого Миколая Першого медоб’єднання Львова Олександра Калінчука, Тарас прибув у стані геморагічного шоку та з травматичним розривом печінки п’ятого, найвищого, ступеня.

“Дитину одразу підняли в операційну. Спочатку ми знекровили всю черевну порожнину, перетиснувши аорту, після чого мали 40 хвилин, щоб знайти джерело кровотечі. Ми виявили розрив лівої гілки портальної вени та вшили її разом із паренхімою печінки”, — розповів Калінчук

Однак операція не стала завершенням боротьби. Двічі у хлопчика відкривалася шлунково-кишкова кровотеча. Обстеження показало рідкісне ускладнення — артеріобіліарну норицю, коли через омертвілу частину печінки кров витікала у жовчовивідні шляхи. Щоб уникнути повторної лапаротомії, хірурги ендоваскулярно “запломбували” судину та встановили дренажі.

Загалом до порятунку дитини були залучені понад 20 фахівців. Медики перелили Тарасові літри донорської крові та очищеної власної. “За нашими підрахунками, Тарас втратив до шести літрів крові. Смертельно достатньо — це 40% від об’єму. Він втратив удвічі більше”, — зазначає Калінчук.

За словами дитячої хірургині Богдани Лі, подібні травми — не рідкість. “Дитячі хірурги ненавидять самокати і велосипеди. Падіння на кермо часто призводять до масивних ушкоджень черевної порожнини”, — каже лікарка.

Фото – Дитяча Лікарня Святого Миколая/ Facebook

Медики напівжартома уклали з Тарасом “пакт про невикористання велосипеда”. Проте підкреслюють: проблема системна, а врятувати вдається не всіх дітей із такими травмами.

Щоб мати змогу оперативно зупиняти масивні кровотечі та зменшувати ризики при складних операціях, львівські лікарі збирають кошти на електролігуючий генератор та інструменти LigaSure. Вони дозволяють миттєво «заварювати» судини та працювати без зайвих втрат крові. Підтримати збір можна за посиланням.

Як розповідало BitukMedia, у Дитячій лікарні Святого Миколая у Львові лікарі врятували немовля з вродженими вадами серця, настільки складними, що з такою комбінацією тут зіткнулися вперше. 

Серед 50 найкращих: The Washington Post відзначив книгу українського автора

0

Що може бути промовистішим за історію людини, яка все життя була пацифістом, а після повномасштабного вторгнення добровільно взяла до рук зброю? Саме така книга українського військового Артема Чапая — і вона увійшла до списку 50 найкращих нонфікшн-творів 2025 року за версією The Washington Post.

Американське видання включило його працю Ordinary People Don’t Carry Machine Guns (“Звичайні люди не носять кулеметів”) до престижного рейтингу найкращих нонфікшн-книжок року, опублікованих англійською мовою.

“це книга “пояснялка” спеціально для іноземців, пояснив автор. “Це книга, написана передусім спеціально для іноземців, українською не виходила, бо це “пояснялка”. Французи кажуть, зворушлива”, розповів Артем Чапай у коментарі ревю в Le Monde.

Українською книга вийшла пізніше під назвою “Не народжені для війни”. За матеріалами видавництва Vivat, це есе-книга про внутрішні трансформації людини, яка зробила екзистенційний вибір піти на війну. Автор, український письменник та військовослужбовець Артем Чапай, описує свій шлях від принципового пацифіста до людини, яка свідомо мобілізувалася й пережила психологічні випробування передової.

У книжці йдеться не лише про особисті переживання, а й про ширші зміни, що відбуваються з українським суспільством під час війни: трансформацію поглядів, радикалізацію на межі відчаю та неминучість адаптації до реальності, яку ніхто не обирав. Автор розмірковує про те, як війна змінює людей, “не народжених для війни”, — і чому ці зміни часом стають єдиним способом вижити та діяти.

Письменник Артем Чапай зі своєю книгою. Фото – Artem Chapeye/Facebook

Раніше книга вже отримала визнання в Україні — вона увійшла до списку номінантів премії “Книга року BBC” у категоріях “Есеїстика” та “Книга року”.

“Приманка для люті”: чому Оксфордський словник обрав словом року rage bait

0
Зображення - Oxford University Press

Що найбільше визначило наше онлайн-життя у 2025 році? Роздратування. Саме тому словом року за версією Оксфордського словника стало rage bait — термін, що описує контент, створений спеціально для того, щоб викликати гнів і підштовхнути людей до емоційної реакції.

Про це повідомило видавництво Oxford University Press.

Оксфордським словник англійської мови обрав rage bait серед трьох фіналістів — rage bait, aura farming і biohack. У голосуванні взяли участь понад 30 тисяч людей, а остаточне рішення ухвалили лексикографи, врахувавши голоси, реакції і мовні дані.

Що таке rage bait, яке у дослівному перекладі означає “приманка для люті”?

За визначенням мовознавців, це “онлайн-контент, навмисно створений для того, щоб викликати гнів чи обурення — розчарування, провокацію або образу — і тим самим збільшити трафік чи залученість”. Зазвичай такі матеріали публікуються для збільшення відвідуваності сторінки, її “прокачування”.

У 2025 році термін різко набув популярності: його вживання зросло утричі. Причини — соціальні протести, дискусії щодо регулювання соцмереж і зростання уваги до цифрової гігієни.

Вперше слово було зафіксовано у 2002 році на Usenet — тоді ним описували реакцію водіїв, яких “провокували” на дорозі. Пізніше воно стало інтернет-сленгом для позначення твітів, створених, щоб “зачепити” аудиторію.

Сьогодні rage bait — це вже мейнстримний термін, який використовують медіа, редакції та контент-креатори. Він пов’язаний і з іншими явищами, зокрема rage-farming — систематичним нагнітанням гніву через маніпулятивні пости, зокрема такі, що містять дезінформацію або теорії змови.

Але чому саме rage bait? Президент Oxford Languages Каспер Гратвол пояснює: 2025 рік пройшов під знаком глибших питань — ким ми є у цифровому світі і як технології формують наші емоції. “Раніше інтернет полював на нашу цікавість. Тепер — на наші емоції. Rage bait став природним етапом розмови про те, як онлайн-культура впливає на нас і як алгоритми підсилюють провокаційний контент”, — зазначає Гратвол.

Чи можна вважати rage bait словом, якщо фактично це два слова? Так, кажуть упорядники словника. Oxford Word of the Year може бути окремим словом або виразом, якщо йдеться про єдину смислову одиницю. Rage bait — це складене слово, подібно до clickbait, але з акцентом саме на породженні гніву, а не просто залученні уваги.

Rage bait став не просто словом року, а дзеркалом цифрової епохи — часу, коли емоції монетизуються, а обурення стає ресурсом. 2025 рік лише підсилив усвідомлення того, що інтернет може не лише інформувати, а й керувати реакціями — часто з наміром.

Серед інших претендентів на слово року за версією Оксфордського словника – aura-farming (створення привабливого іміджу) та biohack (спроба покращити працездатність організму за допомогою зміни харчування, способу життя чи технічних пристроїв).

Як розповідало BitukMedia, торік Оксфордський словник обрав словом року brain rot, яке дослівно перекладається як “гниття мозку”. Термін використовується при надмірному споживанні марного контенту, який впливає на психіку та когнітивні здібності людини, “розкладаючи мозок”.

“Як реп”: школяр пояснив, як запам’ятав 300 цифр після коми в числі “πі”

0
Фото - сайт МАН

Що може бути складніше, ніж втримати в голові сотні цифр? Київський школяр Борис Васковець довів, що для нього це — виклик, який можна перетворити на тріумф. 7 листопада він встановив національний рекорд: назвав 300 цифр після коми в числі “пі”. Як йому це вдалося — і чому це стало частиною міжнародного свята науки?

Про це повідомили в МАН.

Встановлення рекорду стало частиною відзначення нового свята — Міжнародного дня залучення до науки заради сталого розвитку, який проголосили на 43-й сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО. Автором подання став президент Малої академії наук, академік НАНУ Станіслав Довгий.

Учень ліцею “Стаді Екедемі” Борис Васковець продемонстрував видатну пам’ять та концентрацію — і став рекордсменом України серед дітей. Рекорд було встановлено офіційно: школяр безпомилково відтворив 300 знаків після коми в числі “πі”, у три рази перевершивши попередній результат (101 знак).

Президент МАН, академік НАНУ Станіслав Довгий став партнером рекорду та наголосив: “Для мене ця подія має особливе значення, адже мене запросили стати партнером рекорду. Це свідчить про те, що мій внесок у розвиток наукової освіти та підтримку молоді помітний і значний. Як президент МАН України, я глибоко переконаний: наш обов’язок — створювати умови, у яких юні дослідники можуть розкрити свій потенціал”.

Готуватися до рекорду Борис почав задовго. Ще 14 березня, у День числа π, учень уперше спробував відтворити велику кількість знаків і здивував педагогів своєю здатністю до запам’ятовування числових послідовностей. Тоді він дізнався про існуючий рекорд — і вирішив, що зможе його перевершити.

Хлопець каже, що ключем до успіху стало… навчання музиці. Завдяки ритму цифри запам’ятовувалися як «реп», що допомогло утримати довгі послідовності в пам’яті.

Борис Васковець офіційно став рекордсменом України серед дітей, а його досягнення вже називають прикладом того, як системна робота та підтримка вчителів здатні відкривати таланти.

Як розповідало BitukMedia, школярка із Запоріжжя потрапила до топ-5 найкращих мозкознавців світу.

Вчені назвали точний вік, коли мозок починає старіти — і це вас здивує

0
Зображення - Shutterstock

Коли саме мозок починає старіти — у 50, 40 чи, може, навіть у підлітковому віці? Вчені з Кембриджа стверджують, що знайшли точну відповідь, простеживши, як людський мозок змінюється від народження до глибокої старості.

Про це розповідає Daily Mail.

Нейробіологи з Кембриджського університету виділили п’ять основних фаз у структурі мозку, що змінюється протягом людського життя. Ці фази змінюють одна одну в міру того, як наш мозок перебудовується, щоб підтримувати різні способи мислення. А ми тим часом ростемо, дорослішаємо і, зрештою, старіємо. При цьому ключові поворотні моменти, в яких відбувається зміна фаз, припадають на 9, 32, 66 та 83 роки.

Вчені, стаття яких опублікована в журналі Nature Communications, порівняли результати дифузійного МРТ-сканування мозку 3802 осіб віком від народження до 90. Цей метод дає можливість відстежити рух молекул води по мозку, що дозволяє скласти карту нейронних зв’язків у мозковій тканині.

Дослідники пояснюють, що майже три десятиліття мозок перебудовує свої нейронні зв’язки, перш ніж остаточно сформуватися у дорослому вигляді.

Від народження до дев’ятирічного віку мозок проходить наймасштабніші зміни. У цей час відбувається інтенсивна “консолідація мереж”: зайві синапси активність яких слабка, відсіюються, а найважливіші — зберігаються. Паралельно збільшується об’єм сірої та білої речовини, а зовнішні борозни мозку стабілізуються. Біла речовина — ключова для швидкої комунікації між ділянками мозку та обробки сенсорної інформації.

На цьому етапі, зазначають вчені, мозок працює неефективно. Він нагадує дитину, яка блукає парком, прямуючи туди, куди їй заманеться, замість того, щоб рухатися прямо з пункту А в пункт Б.

Другим великим етапом стає період від 9 до 32 років, який дослідники називають розширеною підлітковістю. У цей час мозок продовжує нарощувати білу речовину, але найважливіші процеси відбуваються не у її кількості, а у тому, як формуються і зміцнюються ефективні зв’язки між нейронами.

“Ефективність мозку — це як прямий маршрут між двома пунктами: коротше й швидше”, — пояснює авторка дослідження докторка Алекса Моуслі. Цей період характеризується складною оптимізацією “шляхів” між різними частинами мозку, що напряму пов’язано з кращою когнітивною продуктивністю. Водночас підлітковий вік — це і період зростання ризиків для психічного здоров’я, адже зміни у зв’язках також роблять мозок більш вразливим.

За даними дослідників, найсильніша точка перелому в мозку припадає саме на початок третого десятиліття життя. Саме тоді структура нейронних мереж сягає максимальної комплексності та ефективності.

Проміжок від 32 до 66 років учені визначають як “дорослість” — найдовший етап, коли мозкові мережі зберігають стабільність, а інтелект і особистісні риси тримаються на плато.

Приблизно у 66 років мозок уповільнює роботу, його структура стає менш інтегрованою, а окремі ділянки — більш ізольованими. Цей етап супроводжується поступовим зниженням кількості з’єднань і деградацією білої речовини.
Саме в цьому віці зростає ризик захворювань, що впливають на мозок, зокрема гіпертонії, зазначає докторка Моуслі.

Останній етап починається приблизно у 83 роки. Тоді відбувається різке падіння рівня взаємозв’язків у мозку, і він починає покладатися на обмежену кількість ключових ділянок.

Докторка Моуслі порівнює цей процес із транспортною системою. “Уявіть, що прямий маршрут закрили. Тепер вам доводиться робити пересадку, і певна зупинка стає значно важливішою. У мозку відбувається щось подібне — слабшання одних зв’язків підвищує роль інших вузлових регіонів”.

Дослідники зазначають, що вікові рамки, в яких відбуваються ключові зміни, є досить приблизними, і у різних людей вони можуть зміщуватись в той чи інший бік. Тим не менш, дивно, наскільки в середньому точно поворотні моменти в зміні фаз розвитку мозку збігаються з такими важливими етапами, як статеве дозрівання, поява проблем зі здоров’ям у пізнішому віці і навіть із досить серйозними соціальними змінами в житті, що відбуваються після 30, наприклад, народженням дітей.

Як розповідало BitukMedia, вчені оцінили обсяг інформації, що зберігається в мозку.

Діти влаштували вечірку для глухого пса — і показали, чого їх навчив незвичайний друг (ВІДЕО)

0
Фото - colethedeafdog/ Instagram

У школі штату Нью-Джерсі діти влаштували незвичайне свято — гучний зал вибухнув оплесками для… глухого собаки-терапевта. Учні вивчили жестову мову й виконали Happy Birthday спеціально для 9-річного піта на ім’я Коул. Чому ця історія сколихнула Америку і що робить цього собаку настільки особливим?

Про це розповідає People.

У початковій школі Dr. William Mennies Elementary у місті Вайнленд (Нью-Джерсі) відсвяткували день народження собаки-терапевта Коула, який уже сім років працює поруч із вчителем музики Крістофером Ганною.

Свято відбулося 17 листопада. Учні прикрасили зал, підготували корону та святкову сорочку – й урочисто викотили візок із іменинником до зали. Діти не лише співали Happy Birthday, а й одночасно промовляли її жестовою мовою ASL, яку вивчили спеціально для Коула.

 
 
 
 
 
Переглянути цей допис в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Допис, поширений Cole The Deaf Dog and Christopher Hannah (@colethedeafdog)

На відео, опублікованому Ганною, видно, як пес із задоволенням отримує святковий смаколик і занурюється в увагу радісних школярів.

Крістофер Ганна розповів, що Коул вже народився глухим і прийшов у школу у віці близько двох років. Сьогодні він зустрічає автобуси щоранку, супроводжує дітей увесь навчальний день і зустрічає їх після уроків.

“Коул навчає дітей, що відмінності не роблять нас слабшими, — каже Ганна. — Його історія показує: інвалідність — не обмеження, а іноді навіть суперсила”.

Директорка школи Карлі О’Донохью підтверджує, що пес став важливою частиною шкільної спільноти: “Це не просто день народження. Це спосіб показати, як діти вчаться співчуттю, комунікації та повазі”.

 

 
 
 
 
 
Переглянути цей допис в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

Допис, поширений Cole The Deaf Dog and Christopher Hannah (@colethedeafdog)

У 2017 році Коула в притулку називали “зламаним” цуценям, яке “не навчиться бути хорошим собакою через глухоту”. Тоді ж Ганна, дядько хлопчика, який також народився з порушенням слуху, вирішив змінити ставлення людей до інвалідності — і всиновив Коула.

У 2023 році пес отримав звання Собаки року за версією ASPCA.
Він є волонтером у хоспісі, а також офіційним талісманом Дому ветеранів штату Нью-Джерсі, де допомагає літнім військовослужбовцям віднаходити радість і силу.

Раніше BitukMedia розповідало про іншого терапевта.Це – Пумукель, найменший жеребець планети з Книги рекордів Гіннеса.

Родина всиновила свого 74-річного друга — і встановила світовий рекорд

0
Фото - Книга рекордів Гіннеса

Чи може доросла родина всиновити чоловіка, який значно старший за них? У Пенсильванії — може. 74-річний Вільям “Білл” Стейнс став офіційним сином подружжя Фіскасів і водночас — рекордсменом Книги Гіннесса. Як таке можливо?

Про це розповідає сайт сайт Книги рекордів.

У Сполучених Штатах трапляються різні історії всиновлення, та ця — вирізняється у всіх сенсах.

Пара з Пенсільванії усиновила 74-річного чоловіка. Так Білл Стейнс став найдорослішою всиновленою людиною у світі і потрапив до Книги рекордів Гіннесса.

У 2020 році подружжя Джессіка та Раян Фіскаси з Пенсильванії офіційно всиновили свого давнього друга — бейсбольного арбітра, вчителя та наставника Вільяма Стейнса. На той момент чоловікові було 74 роки і 303 дні, і він став найстаршим усиновленим чоловіком у світі за версією.

Тепер, майже через шість років після тієї події, “син” і “батьки” з посмішкою згадують момент, який змінив їхні життя.

“Це неймовірно. Коли вони мене усиновили, я не думав, що це коли-небудь стане рекордом”, — зізнається Білл, якого всі називають Coach (“Тренер”). Він додає, що почувається “смиренним і вдячним” та вважає за честь бути найстаршим всиновленим чоловіком у світі.

Їхня дружба почалася ще у дитинстві Раяна — Білл був арбітром на його бейсбольних матчах. Згодом сім’я переїхала, але це тільки зблизило їх: “Тренер” працював учителем у школі неподалік і став для Раяна наставником та близькою людиною.

“Я знаю Білла стільки, скільки себе пам’ятаю”, — згадує Раян. Він описує його як “відданого всьому й усім, хто його оточує”.

Коли Раян одружився з Джессікою, “Тренер” був щиро радий за молодят, називаючи день знайомства з дівчиною одним із найкращих у своєму житті.

Для Джессіки він теж став рідною людиною. Білл легко може перерахувати три найкращі риси своєї “мами”: співчуття, дружелюбність і щирість. “Я люблю її. І люблю його”, — каже він про своїх прийомних батьків.

Роки потому вони проводили разом родинні свята, грали в бінго, їздили на мотоциклах, допомагали одне одному та волонтерили — фактично, вже будучи сім’єю.

Формально процес всиновлення розпочався майже жартома. “Якось у гаражі я сказав, що єдиний спосіб зробити Білла повноправним учасником ветеранської організації — це всиновити його”, — розповідає Раян. Білл одразу відповів: “Ну, мабуть, так нам і треба зробити!”

12 листопада 2020 року Орфанський суд Пенсильванії офіційно затвердив рішення. Відтоді Фіскаси щороку відзначають “день усиновлення” разом зі своїм Тренером, вітають його на свята та, сміючись, називають “сином”, а він їх — “мамо” і “тато”.

“Це приносить мені величезну радість. Я з нетерпінням чекаю кожної зустрічі», — каже Білл. За його словами, нова сім’я зробила його “кращою людиною”.

Джессіка додає: “Ми прийняли його як сина. І ставимося до нього так само, як до наших дітей. Хоч він і не дитина за віком, але ми любимо його як рідного”.

Вона вважає, що всиновлення дорослої людини — це передусім можливість подарувати комусь родину, а водночас навчитися чомусь важливому. “Ти чуєш їхні історії, переймаєш досвід — і розумієш, що зробив щось добре не лише для себе, а й для іншої людини”.

Як розповідало BitukMedia, швед підкорив Гіннеса, запхнувши в ніс 81 сірник, а все тому, що він передусім Тато.