Вівторок, 7 Квітня, 2026
العربية简体中文NederlandsEnglishFrançaisDeutschItalianoPortuguêsРусскийEspañolУкраїнська
Пошук...
Home Blog Page 39

У небо повертається символ степу: зоопарк випустив сокола балабана на волю

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Київський зоологічний парк загальнодержавного значення

Цей червонокнижний птах — уособлення волі, сили й українського степу. Сокіл балабан знову здійнявся в небо над Бессарабією — уперше після довгої підготовки у межах проєкту з реінтродукції цього рідкісного виду.

Про це розповідає Київський зоологічний парк загальнодержавного значення.

Київський зоологічний парк, що вже багато років є науковим центром з розведення та повернення зникаючих тварин у природу, здійснив перший випуск балабана (Falco cherrug) у дику природу. Це сталось 19 жовтня 2025 року за участі фахівців Rewilding Ukraine.

Колись балабан був звичним мешканцем українського степу — гордим мисливцем і невід’ємним символом козацької вольниці. Та наприкінці ХХ століття його популяція скоротилася до критичної межі — в Україні залишалося лише близько 50 пар.

Завдяки багаторічній співпраці природоохоронних установ і зоопарків кількість цих птахів поступово зросла до понад 250 пар, що становить понад третину всієї європейської популяції.

Нині у Київському зоопарку утримується 8 балабанів, і навіть під час війни фахівці продовжують отримувати потомство. Один із пташенят, народжений у травні цього року, став першим, хто повернувся у природу.

Його вирощували батьки — без контакту з людьми, аби сокіл зберігав природну обережність. У липні сокола перевезли до адаптаційного вольєра в парку “Тарутинський степ” на Одещині. Протягом трьох місяців він тренував політ, вчився знаходити їжу та звикати до життя в природі під наглядом команди Rewilding Ukraine.

Птах вчився маневрувати у повітрі, вистежувати здобич, долати вітер і дощ, тренуючись до моменту, коли зможе виживати самостійно.

“І ось нарешті, 19 жовтня живий козацький символ здійнявся в українське блакитне небо! Сокіл одразу продемонстрував, що вдало опанував усі необхідні навички польоту, тож з легкістю вітру понісся нашим степом, аж поки не зник за горизонтом”‚ — написали в зоопарку.

Тепер науковці сподіваються, що наступної весни цей сокіл повернеться до рідного краю, щоб створити пару й подарувати українському степу нове покоління цих гордих птахів.

Як розповідало BitukMedia, на Донбасі українські військові врятували пораненого яструба. Зламане крило позбавило птаха можливості літати, але завдяки людям він отримав шанс на нове життя у безпеці.

Пляшка часу: родини солдатів Першої світової отримали звістку через століття

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Deb Brown

Вони писали ці листи, коли ще вірили, що повернуться додому. Через 109 років слова солдатів Першої світової війни, замкнені у скляній пляшці, знову побачили світ — на піщаному узбережжі Австралії. Так море повертає нам не лише речі, а й пам’ять.

Про це розповідає ABC News.

Під час прибирання пляжу Вартон-Біч місцева жителька Дебра Браун разом із родиною натрапила на стару скляну пляшку, наполовину занесену піском. Усередині — два аркуші паперу, вицвілі від часу. Коли сім’я обережно розгорнула їх, стало зрозуміло: це не просто випадкове сміття, а справжнє послання з минулого.

У листах стояла дата — 1916 рік. Їх написали Малколм Александер Невіл і Вільям Кірк Гарлі, солдати Першої світової війни, які саме тоді пливли до фронту. Один із листів адресований матері Невіла, інший — “тому, хто знайде”.

“Ми прибирали берег, коли донька підняла пляшку. Вона була стара, мутна, але всередині щось блищало. Коли ми побачили аркуші, я зрозуміла — це щось надзвичайне”, — згадує Дебра.

Фото – Deb Brown

Невіл, уродженець містечка Вілкават у Південній Австралії, був звичайним 28-річним хлопцем, який мріяв повернутися додому. Але через кілька місяців після того, як кинув пляшку в море, він загинув у Франції.

Дебра за допомогою соцмереж розшукала його правнука, Гербі Невіла. “Я виріс, слухаючи історії про дядька Малколма від своєї тітки, якій зараз 101 рік. Але ми навіть не уявляли, що колись отримаємо його справжній лист. Це просто неймовірно”, — розповів він в ефірі ABC News.

Родина Малкольма Александра Невілла каже, що отримання його послання у пляшці з 1916 року – це “дивовижно”. Фото – Virtual War Memorial Australia/Sue Urban

Другий лист належав Вільяму Кірку Гарлі, який після війни повернувся додому. Його онука Енн Тернер каже, що для їхньої сім’ї це стало справжнім дивом:
“Ми всі були приголомшені. П’ятеро його онуків досі живі, і з того моменту ми постійно на зв’язку. Це ніби наш дідусь подав знак із потойбіччя”.

Вільям Кірк Гарлі поклав один з листів у пляшку

У листах обидва солдати писали спокійно, навіть жартували, не уявляючи, що за кілька місяців на них чекають окопи, холод і смерть. “Ці хлопці йшли на війну, ще не знаючи, що чекає попереду. У їхніх словах — оптимізм і віра, від яких стискається серце”, — зізнається Дебра Браун.

Після того, як жінка розшукала обидві родини, вона надіслала листи їхнім нащадкам. “Це було дуже зворушливо — наче ми виконали якусь місію від імені тих, хто не встиг повернутися додому”, — каже вона.

Науковці з Університету Західної Австралії припускають, що пляшка могла проплисти лише кілька тижнів після того, як її кинули в океан у районі Великої Австралійської затоки, перш ніж хвилі прибили її до берега. Потім вона пролежала під піском понад сто років. “Ймовірно, пляшку викинуло на берег і засипало піском. Так вона й збереглася всі ці десятиліття”, — пояснив професор Чаріта Паттіараччі.

Історія зворушила не лише Австралію. У рідному місті Малколма Невіла, у Південній Австралії, місцеві історики та мешканці говорять, що знахідка викликала “феноменальний інтерес”. “Це змушує замислитися, як далеко ці хлопці поїхали, щоб боротися за свою країну”, — сказала історикиня Морін Штайнборнер, яка колись відвідувала могилу Невіла у Франції.

І хоч пляшка пролежала під піском понад століття, її послання долетіло саме туди, куди й мало — до сердець тих, хто пам’ятає.

До речі, як розповідало BitukMedia, торік у Шотландії під час ремонту 209-річного маяка також знайшли пляшку з листом 1892 року — від інженерів, які встановлювали світло на його верхівці. Виходить, історія таки має звичку повертатися, якщо ми готові її почути.

Британські брати виростили найбільший гарбуз у світі — і вперше забрали титул в США (ВІДЕО)

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Книга рекордів Гіннеса

Ціле море гарбузів за пів століття, але лише один із них приніс британським близнюкам омріяну перемогу. Після десятків невдалих спроб Ієн і Стюарт Пейтони з Гемпшира нарешті заволоділи рекордом — їхній гігантський гарбуз “Магл” (Muggle) став найважчим на планеті. 

Про це розповідає сайт Книги рекордів Гіннеса.

Брати Пейтони вирощують гарбузи ще з підліткового віку. Тепер їм по 64, і разом вони мають понад сто років досвіду у цій справі. У 2022 році вони встановили британський рекорд — 1205 кг. Але цього року перевершили самих себе — і вразили весь світ. Їхній гарбуз-гігант під прізвиськом “Магл” (Muggle) (на честь персонажів із “Гаррі Поттера”) важить 1278,8 кг, має окружність 649,8 см і офіційно став найбільшим гарбузом у світі.

Щоб доставити “Магла” на змагання у Варгрейв поблизу Редінґа, брати проїхали дві години з рідного Лімінгтона в графстві Гемпшир. “Ми вже майстри у цій справі, — сміється Ієн. — Піднімаємо гарбузи спеціальним кільцем-підйомником, наче це звичайна робота. Головне — не пошкодити”.

Після прибуття судді з Міжнародної гарбузової спільноти (Great Pumpkin Commonwealth) перевірили стан овочу, і все пройшло без пригод. Далі — лише цифри: вага, обхват, і тріумфальний результат, який приніс Британії першу в історії світову гарбузову корону.

У прохолодному британському кліматі гарбузи рідко виростають до світових масштабів. Але брати знайшли рішення — вони вирощують свої “супергарбузи” у теплицях, де можна контролювати температуру, вологу та освітлення. “Це майже наука, — пояснює Ієн. — Щороку ми вдосконалюємо наш “план вирощування”, додаємо нові техніки й аналізуємо попередні помилки”.

Оцінювач Себастіан Сускі, який сертифікував рекорд, назвав досягнення історичним моментом для британських гарбузів. “Я був у захваті, коли побачив цей результат. Брати Пейтон ділилися знаннями з усіма, хто хотів вчитись, і заслужили це визнання”, — зауважив він.

Попередній світовий рекорд належав американцю Тревісу Гінгеру з Міннесоти (1246,9 кг). Він чемно привітав британців онлайн: “Вітаю Ієна і Стью! Якщо вже хтось і мав побити мій рекорд, то саме вони. Їхня робота — титанічна.”

Після перемоги “Магла” виставили на фермі Sunnyfields біля Саутгемптона. Цікаво, що там же створили найбільшу у світі гарбузову мозаїку — портрет Оззі Осборна з 10 тис. гарбузів!

Фото – Guinness World Records/Facebook

Британія взагалі славиться своїми аграрними рекордами: щороку на національному чемпіонаті CANNA UK фіксують десятки нових досягнень — від величезних морквин до рекордних кабачків. Але титул “Найбільший гарбуз у світі” дістався британцям вперше.

Після рекорду брати вирішили по-різному: Стюарт оголосив, що завершує “гарбузову кар’єру”, а Ієн — продовжуватиме. “Я ще не готовий зупинятися. Ми чекали цього пів століття — тож тепер хочу побачити, наскільки більшого ще можна вирости.”

Як розповідало BitukMedia, щоосені на шпилі головного корпусу Університету Монтани (США) з’являється гарбуз. Хто і як підіймає його на висоту понад 30 метрів — досі загадка, яка хвилює студентів, викладачів і журналістів.

3D-диво медицини: 75-річному велосипедисту надрукували нове обличчя після жахливої аварії

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Дейв Річардс до аварії та після реставрації обличчя. Фото - SWNS

Його обличчя було спалене до кісток, але лікарі дали йому шанс не лише вижити — а й знову впізнати себе у дзеркалі. 75-річний велосипедист із Великої Британії отримав нове обличчя, створене на 3D-принтері, після того як п’яний водій на шаленій швидкості збив його просто на трасі. Чи може технологія замінити те, що колись здавалось безповоротно втраченим?

Про це розповідає The Guardian.

У липні 2021 року Дейв Річардс, 75-річний мешканець графства Девон, вирушив на велопрогулянку з друзями. День був сонячний, дорога — звичайна сільська траса. Але все змінилося за секунди. Позаду наближався автомобіль, його вів п’яний водій, який до того ж розмовляв по телефону. Не зміг обігнати — і просто врізався у групу велосипедистів.

Двоє друзів Дейва відлетіли від удару, а сам він опинився під машиною. “Я був затиснутий і прокручувався разом із машиною. Половину тіла палило, іншу — стискало металом. Я дивом вижив”, — згадує Річардс.

Внаслідок аварії Дейв отримав опіки третього ступеня, переломи ребер, травми спини й таза. Лікарі врятували йому життя, але око довелося видалити, щоб запобігти поширенню інфекції.

Після довгого відновлення Річардса направили до нового 3D-медичного центру у Бристолі — першого в Британії, де об’єднані сканування, моделювання й друк протезів у межах державної системи NHS.

Саме там йому створили індивідуальний 3D-протез обличчя — надрукований із біосумісних матеріалів, що точно відтворюють його тон шкіри, колір очей і навіть волосся. Технологія дозволяє підлаштовувати протез до рухів обличчя, а спеціальні полімери безпечні навіть при тривалому контакті зі шкірою.

“Процес не був приємним, — каже Дейв. — Але він дав мені можливість знову дивитися на себе без страху. На початку я уникав людей, не міг виходити з дому. Тепер — знову живу”.

За словами провідної реконструктивної науковиці Емі Дейві з лікарні North Bristol NHS Trust, 3D-сканери фіксують обличчя пацієнта навіть у русі, а отримані дані дозволяють створити протез, який “дихає” разом із ним. Матеріали, з яких виготовляють такі протези, розроблені для безпечного контакту зі шкірою і можуть носитися постійно.

Водія, який спричинив аварію, засудили до трьох років ув’язнення та позбавлення прав на сім років. Однак, за інформацією видання The Guardian, чоловіка звільнили достроково — через півтора року, з огляду на визнання провини. “М’яко кажучи, я не у захваті, — каже Дейв. — Я ледве вижив, живу з болем щодня, а він уже на волі”.

Попри все, Річардс не втрачає сили духу: “Я завжди казав собі — якщо є шанс, навіть маленький, треба його спробувати. І я радий, що не здався”.

Крок за кроком — до неба: захисники з ампутаціями підкорили Пікуй

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Львівська овація

Попри біль, дощ і слизькі стежки, ветерани на протезах піднялися на найвищу вершину Львівщини — гору Пікуй (1408 м). Це сходження стало не лише символом незламності, а й частиною благодійного збору коштів.

Про це повідомили у Львівській ОВА.

На вершині Пікуя — 50 людей, серед яких військові, ветерани та їхні родини.
Це фінальний похід у межах проєкту “Терапія мандрами”, який уже кілька років реалізує Департамент молоді, спорту та туризму Львівської ОДА. Цього разу — зі змістом, що гріє серце: збір коштів для бійців 80-ї окремої десантно-штурмової бригади, які зараз на передовій.

“Ми розпочали сезон традиційним березневим сходженням на Говерлу, тоді збирали кошти на дрони для 80-ї десантно-штурмової та 2-ї Галицької бригади Нацгвардії. Протягом року ходили на Маківку, Парашку, Камулу, Хом’яків та інші вершини. Цим підйомом на Пікуй ми завершуємо сезон мандрівок у межах “Терапії мандрами””, — розповів директор департаменту Роман Хім’як.

Серед тих, хто цього разу піднявся на вершину — Олександр Чумак, ветеран 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Він приїхав із Києва, щоб долучитися до сходження. Воював з 2014 року, отримав поранення внаслідок підриву машини: одну ногу ампутували вище коліна, іншу через інфекцію — лише п’ять місяців тому. Попри складне протезування й примхливу погоду, Олександр піднявся на вершину.

“Я знову сходив в Україні в гори. Отримав задоволення, хоча й дуже стомився. Було слизько, щось учився робити вперше в цьому поході. Залишилися тільки позитивні емоції”, — каже ветеран, який попри травми активно займається бігом і бере участь у марафонах.

Ще один учасник походу — Ігор Зобків із Борислава, боєць 80-ї десантно-штурмової бригади. Після підриву БТРа у 2022 році він втратив обидві ноги, але повернувся на службу. Тепер Ігор працює у відділі рекрутингу своєї бригади, займається адаптивним спортом і організовує благодійні забіги. У березні 2025 року він самостійно піднявся до підніжжя Говерли, у квітні пробіг 15 км у напівмарафоні, а в травні провів забіг “Біжу за Героїв”, який об’єднав понад 200 учасників.

Фото – Львівська ОВА

Благодійне сходження на Пікуй принесло понад 20 тисяч гривень, які передадуть на потреби 80-ї окремої десантно-штурмової бригади.

Проєкт “Терапія мандрам” — це емоційна та фізична реабілітація для воїнів і їхніх родин через подорожі, спорт і природу. У 2025 році відбулося понад 40 заходів, в яких взяли участь понад 1300 захисників та членів їхніх сімей. Це люди з інвалідністю, протезовані, на візках, а також родини військових, загиблих і зниклих безвісти.

Як розповідало BitukMedia, команда з трьох українських ветеранів, які мають ампутації, успішно подолала протоку Боніфачо між південною Корсикою (Франція) та північною Сардинією (Італія).

Кругленький король Долини Динозаврів: обрали найгладшу білку

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - соцмережі

Змагання, що починалося як жарт, перетворилося на справжню битву за лайки — і жолуді. У Техасі вперше обрали найтовстішу білку штату, і перемогу здобув велетень на ім’я Пухнозавр Рекс (Chunkosaurus Rex). Хто він — просто ситий гризун чи справжня легенда парків дикої природи?

Про це розповідає портал UPI.

У штаті Техас (США) завершився перший в історії “Тиждень товстих білок” (Fat Squirrel Week), організований Департаментом парків і дикої природи Техасу.
Ідею підгледіли у популярного “Тижня товстого ведмедя” (Fat Bear Week) на Алясці, де обирають найгладшого ведмедя. Тепер техасці вирішили вшанувати власних пухнастих харчолюбів — білок, які запасають жир на зиму.

У змаганні взяли участь десятки гризунів з різних куточків штату.
Фінальна сутичка відбувалася у форматі “плей-офф” у соцмережах, де користувачі голосували вподобайками за улюблених учасників.

Перемогу здобув Пухнозавр Рекс з парку “Долина динозаврів”, що в районі Ґлен-Роуз. У фіналі він випередив суперника на ім’я Chunk Norris з парку “Форт Річардсон”. До фінальної четвірки також потрапили Нателла (Nutella) з парку “Озеро Мінерал-Веллс” і Стенлі “Техаський танк” (Stanley “The Texas Tank”) з державного парку “Кліберн”.

Організатори жартують, що чемпіон, попри свої розміри, “рухається напрочуд швидко в гонитві за жолудями та крихтами від туристів”.

Працівники парку пишаються своїм пухнастим гігантом: “Долина динозаврів — горда домівка цього велета! Дякуємо всім, хто підтримував Chunkosaurus Rex у цій запеклій битві”, — йдеться у заяві Dinosaur Valley State Park.

Організатори пояснюють: головна мета конкурсу — привернути увагу до місцевої фауни, надихнути людей відвідувати природні парки й одночасно подарувати добру порцію позитиву. “Це святкування білок Техасу, які готуються до зими, накопичуючи запаси, як справжні професіонали”, — написали у Texas Parks and Wildlife.

Як розповідало BitukMedia, ведмідь з травмою вирвав перемогу в конкурсі “товстунів” на Алясці.

LEGO як валюта чорного ринку: затримали злочинця, який “обезголовлює” LEGO-чоловічків

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - SANTA ROSA POLICE DEPARTMENT

Тисячі мініфігурок, сотні наборів, цілі ванни з деталями — і все це викрадене. Поліція Каліфорнії натрапила на справжній “LEGO-сховок”, де чоловік зберігав крадені конструктори, розсортовані за головами, руками тощо. Хто ж стояв за цією химерною імперією з дитячих цеглинок?

Про це розповідає USA Today.

У місті Санта-Роза (штат Каліфорнія, США) поліція затримала 39-річного Роберта Лопеса, якого підозрюють у керівництві організованою мережею крадіжок LEGO. За даними правоохоронців, чоловік скуповував викрадені набори в роздрібних злодіїв, розбирав їх, сортував і перепродував онлайн за завищеними цінами.

Розслідування розпочалося ще у вересні, коли слідчі з відділу боротьби з роздрібними крадіжками об’єдналися з представниками мереж Target і Walmart, щоб відстежити потоки вкраденого товару.

Під час обшуку будинку Лопеса поліцейські були шоковані масштабом знайденого:
у вітальні — столи, ящики й полиці, вкриті розсипаними деталями;
на кухні — тисячі розібраних фігурок, чиї голови, за словами поліції, були “акуратно розкладені за виразами обличчя”;
у коридорі — нові, запечатані коробки;
а в гаражі — понад сотня зібраних персонажів LEGO, виставлених на полицях, поруч із контейнерами деталей і розібраним пакуванням.

Загалом поліцейські вилучили LEGO на суму понад $6 000.

Хтось назве підозрюваного диваком, проте він не просто так вирішив зайнятися саме оборудками з конструкторами. Здається, ті швидко зростають у ціні.

“Це не дивно, – розповів власник сімейного магазину іграшок. — Конструктори — це предмети колекціонування, як бейсбольні картки, картки з покемонами чи твори мистецтва”.

За словами поліції, викрадення конструкторів LEGO стає новою тенденцією серед роздрібних злочинних угруповань: через малий розмір, легкість перевезення, високу вартість і відсутність маркування ці набори ідеальні для перепродажу. Деякі рідкісні фігурки або ексклюзивні набори коштують сотні доларів — особливо серед колекціонерів.

Після обшуку Лопеса заарештували й помістили до в’язниці округу Сонома. Йому інкримінують організовану роздрібну крадіжку, отримання та перепродаж краденого майна, змову для скоєння злочину, а також незаконне володіння зброєю. Йому загрожує до трьох років позбавлення волі.

Розслідування триває: поліція намагається встановити, з яких саме магазинів походять знайдені набори LEGO та чи були у Лопеса спільники.

Як розповідало BitukMedia, 41-річний Стівен ван Дейк зібрав найбільшу у світі колекцію LEGO-фігурок — понад 11 тисяч.

Все почалося з поезії: через 120 років знайшовся загублений дебют “королеви детективу”

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - UPI/Bettmann Archive

Вона залишила світові десятки загадкових убивств — і ще одну нерозгадану таємницю. Понад століття літературознавці шукали перший твір Агати Крісті — і весь цей час їх водила за ніс сама письменниця. Лише тепер, через 120 років, вдалося знайти її загублений дебютний вірш Steam versus Electricity, який вона написала у 14 років.

Про це розповідають The Times та The Australian.

Перший відомий твір Агати Крісті — авторки, яка згодом стане однією з найвідоміших письменниць світу, — знайшли у старій лондонській газеті.
Вірш під назвою Steam versus Electricity (“Пара проти електрики”), який вона написала у віці 14 років, був опублікований ще 8 липня 1905 року в місцевому виданні Ealing and Hanwell Post.

Редакція тоді додала перед текстом коротке пояснення: “Молода авторка надіслала нам римовану відповідь на інцидент із поломкою електричного поїзда, що стався минулої суботи”.

Юна Агата підписалася AMC Miller (скорочено від Agatha Mary Clarissa Miller) — свого дівочого прізвища, коли жила у Вест-Лондоні з тіткою Маргарет Міллер після смерті батька.

Агата Крісті.

У своїй автобіографії Крісті згадувала цей вірш, але припустилась кількох помилок: вказала, що їй тоді було 11 років замість 14, і написала, що поема присвячена трамваю, хоча йшлося про електропоїзд.

Саме ці помилкові підказки збили з пантелику навіть найвідданіших її фанатів, які десятиліттями марно переглядали архіви. Ймовірно, через це поезія залишилася непоміченою навіть у колах літературознавців — аж до сьогодні.

Розгадати загадку у вересні цього року вдалося досліднику Джеймсу Бернтал-Гукеру з Університету Саффолка та його чоловікові Алану, які натрапили на поему в цифрових архівах лондонських газет. “Він, мабуть, став першим, хто прочитав її після 120 років. Це чудовий, грайливий і дуже милий вірш, у якому вже відчувається її іронічний стиль і скепсис до ‘прогресу’”, — розповів Бернтал-Гукер.

Поема складається з шести строф і має грайливу ритміку, що нагадує твори Льюїса Керрола та Едварда Ліра — улюблених авторів Крісті.

У 24 рядках юна Агата розігрує “баталію” між двома символами доби — паровим та електричним транспортом, протиставляючи старе й нове, минуле й майбутнє. І хоч це лише юнацька спроба пера, уже тоді в ній відчувалася іронія, спостережливість і любов до деталей — риси, які згодом зроблять її неперевершеною в жанрі детективу, зауважує Бернтал-Гукер.

Нащадки письменниці — зокрема її онук Мет’ю Причард — вже дали дозвіл на офіційну публікацію знайденого твору.

Після цього дебюту Крісті надіслала ще кілька своїх віршів до літературних видань, перш ніж у 1920 році світ побачив її перший роман — “Таємнича пригода у Стайлзі”, де з’явився Еркюль Пуаро.

Упродовж життя письменниця видала 66 детективних романів, кілька п’єс і дві поетичні збірки — The Road of Dreams (1925) та Poems (1973).

Як розповідало BitukMedia, легендарну британську авторку детективів Агату Крісті “оживлять” через 49 років після її смерті за допомогою штучного інтелекту. Аватар письменниці поділиться секретами майстерності зі сценаристами та письменниками. Навчальний курс стартує на платформі BBC Maestro.

Медична історія довіри: одна лікарка допомогла жінці народити всіх сімох дітей

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Лікарня Святої Анни/ Львів, вул. Мечникова, 8

Їй казали, що дітей не буде. Але через двадцять років після страшного діагнозу вона стала мамою… уже всьоме. Як жінка з Львівщини, якій лікарі колись поставили “безпліддя”, зуміла народити велику і щасливу родину?

Цю історію розповіли у Першому медичному об’єднанні Львова.

У Лікарні Святої Анни — пологовому, відомому серед львів’ян як пологовий на Мечникова, — відбулася подія, що вже сама по собі схожа на диво. 39-річна Галина Хміль зі Львівщини народила сьому дитину — донечку Мартусю. І це попри те, що 20 років тому жінці поставили діагноз “безпліддя”.

Коли Галина вийшла заміж у 18, діти були її найбільшою мрією. Але вагітність не наставала. Лікарі в один голос казали: шансів немає. Причиною був полікістоз яєчників – гормональне захворювання, через яке менструація у Галини відбувалася лише раз на пів року, а овуляція взагалі не наставала.

Усе змінилося, коли вона потрапила до акушерки-гінекологині Оксани Беген з Лікарні Святої Анни. Саме вона підібрала правильну гормональну терапію, і вже невдовзі Галина вперше завагітніла. З того часу жінка повністю довірилася цій лікарці. Під її наглядом з’явилися на світ усі семеро дітей родини Хміль.

Сьома вагітність стала несподіванкою. “Чоловік відразу сказав: “Господь нам дав, отже мусимо прийняти”. Спочатку, звісно, було трохи страху. Але якщо Бог дав – значить, так має бути”, — усміхається багатодітна мама.

Перед пологами її чоловік, який зазвичай був поруч, захворів. І цього разу на пологах маму підтримувала старша донька Христина, студентка четвертого курсу медичного університету. Дівчина не лише була поруч, а й особисто перерізала пуповину своєї новонародженої сестрички. “Важко описати емоції, коли народжується твоя сестричка. Це щось неймовірне”, — каже Христина.

Маленька Мартуся народилася на 39-му тижні вагітності, вагою 4570 г і зростом 58 см — здорова й міцна, як і всі попередні діти Галини.

Її лікарка Оксана Беген каже, що сьомі пологи — це завжди ризик, особливо коли йдеться про великовагових немовлят: можливі кровотечі, розриви, ускладнення. “У Галини всі дітки народжувалися від 4 кг, а одна навіть понад 5 кг. Ми щоразу сподівалися на краще, але команда завжди була готова до всього. І кожного разу все завершувалося успішно”, — розповідає вона.

Фото – Лікарня Святої Анни/ Львів, вул. Мечникова, 8

Як розповідало BitukMedia, у Києві 35-річна мама з важкою кардіопатологією народила здорового хлопчика.

Весна по-антарктичному: біля “Вернадського” пінгвіни знесли перше яйце

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Зоя Швидка/ НАНЦ

Біля антарктичної станції “Академік Вернадський” пінгвіни відклали своє перше яйце сезону. І знову — на тому самому місці, де торік з’явилася перша кладка. Чому ці птахи обирають саме цю скелю для свого “пологового будиночка”?

Про це повідомили в НАНЦ.

На острові Галіндез, де розташована українська антарктична станція “Академік Вернадський”, розпочався новий пінгвінячий сезон. Під час обходу колонії біологиня 30-ї Української антарктичної експедиції Зоя Швидка виявила перше яйце.

“Я звернула увагу, що деякі пінгвіни лежать і не встають — вони власне і стали “підозрюваними”. Вирішила підійти ближче — виявилось недаремно. У одного пінгвіна справді вже є яйце”, — розповіла дослідниця.

Це вже другий рік поспіль, коли перше яйце вчені знаходять на тій самій скелі біля ДНЧ-будиночка — невеликої лабораторії, де геофізики цілодобово фіксують радіосигнали для вивчення геокосмосу.

“Тут — одна з найвищих точок гніздування пінгвінів на острові. За рахунок висоти скелі відносно рано оголюються від снігу й стають придатними для гніздування. Можливо, саме тому тут з’являються перші яйця. А може пінгвінам подобається слухати сигнали з далеких точок планети:)”, — жартує Зоя Швидка.

Субантарктичні пінгвіни, які мешкають поблизу “Вернадського”, будують гнізда з маленьких камінців і висиджують яйця по черзі: поки мама полює в океані, тато лишається на гнізді, і навпаки.

Зазвичай пара відкладає два яйця, іноді — три, але третє пташеня рідко виживає. Утім, торік українські вчені зафіксували на Галіндезі родину з трьома успішно підрослими пінгвінятами — справжній рекорд для цього виду.

Появу перших цьогорічних пташенят очікують приблизно за місяць.

За словами біологів, спостереження за пінгвінами — це не лише миле видовище, а й важливий індикатор кліматичних змін. Субантарктичні пінгвіни — теплолюбні, і ще до середини 2000-х вони не гніздували на Галіндезі. Нині ж їхня чисельність тут сягнула близько 7 тис. особин.

Як розповідало BitukMedia, на початку жовтня під час морського виходу біологи 30-ї антарктичної експедиції помітили на крижині… імператорського пінгвіна. Такі гості відвідують острів Галіндез вкрай рідко.

Кардіохірурги усунули ваду серця дитині через розріз лише 3 см

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Дитяча Лікарня Святого Миколая

Крихітний пацієнт і ще менший розріз. Львівські кардіохірурги вперше змогли скоригувати одну з найскладніших вроджених вад серця — подвійну дугу аорти — через отвір розміром лише три сантиметри. Чи стане це початком нової ери в дитячій кардіохірургії України?

Про це розповіли в лікарні Святого Миколая.

Уперше в історії Дитячої Лікарні Святого Миколая кардіохірурги провели корекцію подвійної дуги аортичерез мінімальний розріз — близько 3 см.

Пацієнтом став маленький Тадей зі Львова, у якого ще з перших днів життя виявили рідкісну ваду розвитку — подвійну дугу аорти, тоді як у нормі вона має бути лише одна. Ця аномалія утворює навколо трахеї та стравоходу судинне кільце, яке може здавлювати органи й ускладнювати дихання.

Завідувач кардіохірургічного відділення Олександр Ячнік пояснює: подвійна дуга аорти — це один з етапів нормального розвитку ембріона, але зазвичай одна з дуг зникає ще до народження. У Тадея ж цього не сталося, тож дві дуги залишилися.

Хоча дитина не мала виражених симптомів, лікарі розуміли — без втручання з віком стан би погіршувався: з часом з’явилася б задишка, а дихання ставало б важчим через ріст організму. Тому операцію вирішили провести новим, менш травматичним методом.

Замість традиційного великого розрізу (6–7 см) команда кардіохірургів застосувала відеоасистовану торакоскопічну хірургію (VATS) — коли камера та інструменти вводяться у грудну клітку через крихітний отвір, а вся операція відбувається під контролем зображення, яке виводиться на екран.

Такий підхід дозволяє у десятки разів зменшити хірургічну травму, ризик ускладнень і навіть вплив на психологічний стан дитини, адже після операції залишається лише ледь помітний рубець.

Кардіохірург Олександр Ячнік назвав операцію проривом і наголосив, що такий метод у лікарні застосували вперше — і, можливо, вперше в Україні.

Мама хлопчика, Ірина, згадує: “Я дуже плакала, коли вперше почула, що у мого сина така вада і потрібна операція. Але лікарі мене заспокоїли — сказали, що такі випадки для них не рідкість. І вони мали рацію”.

Фото – Дитяча Лікарня Святого Миколая

Завдяки малоінвазивній методиці Тадей відновився надзвичайно швидко — уже на третій день після операції він був удома. Для порівняння, зазвичай такі пацієнти залишаються у стаціонарі щонайменше тиждень.

Раніше BitukMedia розповідало про Дмитрика з Чернівецької області. 5-місячний хлопчик мав серйозні порушення травлення, дихання й розвит­ку. Лікарі попередніх лікарень були безсилі. В “Охматдиті” знайшли рішення, яке повернуло дитині життя. Щоправда, на це пішло три роки.

Візьміть його у бондіану: ювелір із США вставив діамант у власне око

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - artificialeyesbyjohnimm/ Instagram

У фільмах бондіани лиходії завжди мають свою “фішку” — сталеві зуби, обличчя зі шрамами чи блискучі імпланти. А що, якби один із них вийшов із екрана у справжнє життя? 23-річний ювелір зі США вставив у своє протезоване око справжній діамант. Навіщо він це зробив — для краси, символу чи маркетингу?

Про це розповідає Daily Mail.

23-річний ювелір Слейтер Джонс з США прославився після того, як вставив у своє штучне око 2-каратний діамант. Вартість цього унікального протеза, за його словами, становить близько 2 млн доларів.

Ідея, гідна фільму про Джеймса Бонда, викликала фурор у соцмережах. Користувачі вже охрестили хлопця “справжнім бондівським лиходієм”. Один з коментаторів написав: “Бро, ти буквально виглядаєш як головний ворог 007”.

Слейтер Джонс почав втрачати зір у правому оці у 17 років через токсоплазмоз. Попри численні операції, врятувати око не вдалося, і його довелося видалити. Замість того щоб сприймати це як трагедію, юнак вирішив перетворити втрату на витвір мистецтва — і водночас на свій бренд. “Я втратив око, але це принесло у моє життя нове світло”, – каже він.

Створення унікального протеза взяв на себе спеціаліст із протезування Джон Імм, який має понад 30 років досвіду й виготовив понад 10 тис. штучних очей. Він зізнався, що це “найцінніше око”, яке йому доводилося створювати. “Так, це справжній діамант у 2 карати. Чому не три? Бо просто не вмістився”, — пожартував майстер.

Імм зазначив, що ніколи не бачив настільки незвичайного запиту: пацієнт, який сам є ювеліром, захотів, аби його протез став “справжнім ювелірним виробом”.

Результат — око з блискучою діамантовою райдужкою, яке мерехтить при будь-якому освітленні.

 
 
 
 
 
Переглянути цей допис в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Допис, поширений Diamond Eye (@_jonesjewelryco_)

У соцмережах Джонс активно ділиться фото й відео під псевдонімом Diamond Eye (“Діамантове око”). Його підписи іронічні: “Якщо твій ювелір не має діамантового ока, не хочу його бачити”.

Публікації збирають сотні тисяч переглядів. Одні користувачі захоплюються, називаючи протез “найкрутішим у світі”, інші — жартують: “Я б віддав око, щоб мати таке саме”.

Є й ті, хто побоюється, що власникові “коштовного погляду” доведеться бути обережним. “Це весело, поки хтось не захоче поцупити це око”, — пише один з коментаторів.

Слейтер Джонс не приховує, що його “суперзброя” — не лише в ювелірній майстерності, а й у вмінні перетворювати втрати на силу. Він зміг зробити зі свого недоліку символ упевненості та унікальності.

“Я не просто втратив око — я здобув діамант у собі”, — каже він. І, здається, тепер його точно не сплутаєш із жодним іншим ювеліром на планеті.

Фото – artificialeyesbyjohnimm/ Instagram

Як розповідало BitukMedia, працівники міжнародного аеропорту Піттсбурга (США) довели: людяність і наполегливість можуть творити справжні дива. Після кількох годин пошуків вони знайшли діамант із обручки пасажирки, який зник під час отримання багажу.

Безпроблемні динозаври: вчені покладають провину на астероїд

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Зображення - Chat GPT-5

Мільйони років тому астероїд, що врізався в Землю, знищив майже все живе. Але чи справді динозаври вже тоді були приречені? Нове дослідження ставить під сумнів теорію про їхній занепад — і показує, що ці гіганти досі панували на планеті, коли настав їхній останній день.

Про це розповідає The Guardian.

Динозаври не були на межі вимирання, коли 66 мільйонів років тому на Землю впав астероїд. Про це свідчить нове дослідження вчених із Державного університету Нью-Мексико, яке може переписати одне з найвідоміших уявлень про Крейдовий період.

Команда геологів під керівництвом доктора Ендрю Флінна проаналізувала формацію Наашоїбіто у басейні Сан-Хуан (штат Нью-Мексико). Саме там знайдено наймолодші скам’янілості динозаврів у Північній Америці. Вчені датували породи двома методами:
— за співвідношенням ізотопів аргону у кристалах, що визначає максимальний вік утворення шару,
— та за орієнтацією магнітних частинок у породі, які фіксують напрямок магнітного поля Землі в момент осадження.

Результати показали, що шар, в якому знайдені рештки останніх динозаврів, сформувався не більш ніж за 350 тисяч років до масового вимирання. Це означає, що за геологічними мірками — буквально за мить перед катастрофою.

Флінн зазначає: “Ми бачимо, що принаймні у Північній Америці динозаври не рухалися до зникнення. Вони жили активно, розвивалися, а катастрофа просто обірвала цей процес.”

Професор Стів Бруссетт з Единбурзького університету, співавтор дослідження, додає, що навіть перед самим падінням астероїда різноманіття видів було вражаючим. На півночі континенту домінували трицератопси та класичні качкодзьобі динозаври, як-от едмонтозавр, тоді як на півдні мешкали качкодзьобі з химерними гребенями і величезні довгошиї зауроподи. Один із них, аломозавр, сягав 30 метрів у довжину і важив більше, ніж пасажирський Boeing 737.

“Немає жодних ознак, що ці динозаври мали проблеми або що вони були на межі вимирання. Вони жили, розмножувалися і панували на Землі до останнього дня”, – підкреслив Бруссетт.

Результати цього дослідження ставлять під сумнів поширену гіпотезу про “природний занепад” динозаврів перед вимиранням. Навпаки, вони процвітали до самої катастрофи, і якби не астероїд, цілком можливо, що планета й досі належала б їм.

Як розповідало BitukMedia, вчені з Аргентини повідомили про унікальну знахідку: викопний череп динозавра, у пащі якого досі затиснута кістка крокодила.

Софія Андрухович отримала міжнародну літературну премію

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Колаж - Jakob Åkersten Brodén/Fredrik Sandberg/TT

Коли світ говорить про Україну, найчастіше — через призму війни. Але цього разу Європа почула її через літературу. За що роман Софії Андрухович “Амадока I” назвали “вражаючою спробою відтворити болючу історію країни через людську пам’ять і фантастичні історії”?

Про це розповідає Sweden Herald.

Українська письменниця Софія Андрухович та перекладач Нілс Хокансон стали лауреатами Міжнародної літературної премії Культурного дому-театру Гетеборга за роман “Амадока I”.

Журі відзначило, що Андрухович узялася за “вражаюче складне завдання – показати болісну сучасну історію України очима її людей, через фрагментовану та ненадійну пам’ять і неймовірні оповіді”. Переклад Хокансона, на їхню думку, передає ці образи “майже моторошно інтуїтивною шведською мовою”.

Софія Андрухович дебютувала у 2002 році, видала кілька романів, але саме “Амадока” принесла їй міжнародне визнання. У Швеції книга вийшла у двох томах.

“Ця відзнака має велике значення – вона привертає увагу до України, до нашої мови, літератури та живої культури, яка продовжує існувати, говорити і бути видимою навіть у найважчі часи”, — наголосила Андрухович у коментарі для преси.

Нілс Хокансон, перекладач і доктор славістики з Уппсальського університету, назвав нагороду “великою особистою честю”, але додав: “Найприємніше, що таким чином українського автора можна висвітлити для світу”.

Премія Культурного дому в Гетеборзі щороку відзначає твори, що поєднують художню силу й соціальну значущість. Роман “Амадока I” Андрухович став прикладом того, як література може говорити про травму, пам’ять і людяність — мовою, зрозумілою далеко за межами України.

Як розповідало BitukMedia, “Доця” Тамари Горіха Зерня отримала літературну відзнаку у Франкфурті.

Щасливий нещасний випадок: він опинився під колесами — і у власній казці про кохання

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Той самий пішохідний перехід. Фото - Southwest News Service

Історія, яка могла закінчитися трагедією, стала початком великого кохання. У Великій Британії чоловік, якого переїхало авто, одружився з незнайомкою, якаттоді врятувала йому життя. А яке символічне місце обрали молодята для своєї весільної фотосесії!

Про це розповідає Good News Network.

П’ять років тому Кірсті Саутерн поверталася після уроку плавання, коли побачила, як посеред дороги машина переїхала ногу чоловіка. Постраждалий, 35-річний Райан Маклеод, лежав під авто і відчайдушно бив кулаками у двері водія, намагаючись привернути увагу.

Кірсті, не роздумуючи, підбігла до нього, навіть не знаючи, що робити. Впродовж сорока хвилин, поки рятувальники пробиралися крізь затори, вона залишалася поруч, тримала його голову на колінах і намагалася заспокоїти, повторюючи, що все буде гаразд.

Жінка зізнається, що попри шок і страх від побаченого, подумала, який він гарний чоловік, і навіть перевірила, чи є в нього обручка. Тоді вона ще не знала, що перед нею — її доля.

Під час аварії Райан зазнав важкої травми щиколотки, втратив частину рухливості ноги й пережив реконструктивну операцію. Він каже, що його переїхали двічі, але пам’ятає лише, як лежав і хтось його підтримував. Обличчя жінки він не бачив, бо вона сиділа позаду, тримаючи його, щоб він не непритомнів.

Вже в лікарні чоловік написав у Facebook пост із проханням знайти свідків аварії. Його рятівниця побачила цей допис і вирішила відповісти. Так вони знову знайшли одне одного — тепер уже без сирен і крові.

Кірсті зізнається, що спочатку лише відшукала а його у Facebook, аби переконатися, що він живий. Вона не одразу наважилась написати, але згодом вони почали спілкуватися, а незабаром і зустрілися.

Колаж – Southwest News Service

Попри локдаун, пара знаходила способи бачитися, а через кілька місяців вирішила жити разом. Чотири роки потому Райан освідчився Кірсті — ставши на одне коліно, яке колись ледь не втратив. Вона зізнається, що навіть хвилювалася, щоб він не травмувався в цей романтичний момент.

На весільних фото молодята стоять на тому самому переході, де колись Кірсті тримала його голову, поки навколо миготіли поліцейські вогні. Для них це не місце болю, а символ початку нового життя. Райан каже, що попри травму й роки лікування вважає той інцидент вартим всього, бо саме тоді зустрів свою суджену.

Фото – Kirsty McLeod  (Southern)/ Facebook

Як розповідало BitukMedia, військовий Олександр Директоренко, який повернувся з полону в рамках обміну 5 лютого, освідчився своїй коханій. Боєць 74-го окремого розвідувального батальйону провів у полоні майже 35 місяців, а Ольга весь цей час чекала його і вірила у спільне майбутнє.

1...383940...572Page 39 of 572

©Усі права захищено. Копіювання матеріалів сайту лише з дозволу редакції

Рубрики

Видання