П’ятниця, 26 Грудня, 2025
العربية简体中文NederlandsEnglishFrançaisDeutschItalianoPortuguêsРусскийEspañolУкраїнська
Пошук...
Home Blog Page 17

Свято, яке змушує посміхнутись: відбувся наймиліший парад року — Гелловін для собак

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Michael Nagle

Вулицями Нью-Йорка (США) пройшлися пухнасті рокери з Guns N’ Roses, пудель-“чужий” та Барбі-чихуа-хуа і ще багато химерних персонажів. У місті відбувся 35-й щорічний парад для собак на честь Гелловіна.

Про це розповідає New York Post.

На вулицях Манхеттена знову панувала магія Гелловіну, але цього разу її створювали не відьми й вампіри, а собаки. Сотні ньюйоркців вивели своїх улюбленців у костюмах, щоб взяти участь у 35-му щорічному Гелловінському параді собак, який відбувся в Іст Вілліджі.

Кавалькада з понад 300 костюмованих псів перетворила квартал на суцільну феєрію кольорів і вигадливості. Серед образів були персонажі з “Барбі”, “Мулен Руж”, рок-групи Guns N’ Roses і навіть “президент США” у версії для собак.

Фото – nydogparade/ Instagram

Одним із зіркових учасників став восьмирічний кавалер кінг чарльз спанієль Френкі Сінатра з Лонг-Айленда. Його господиня, Люсі Адрагна, розповіла, що вперше одягнула пса у костюм пілота для Гелловіну, а тепер участь у парадах стала щорічною традицією.

Ще одна учасниця, Рейчел МакКаслін із району Гованус, привела свою врятовану собаку Дафні — у костюмі цукерок Nerds Gummy Clusters.

Та не лише власники собак насолоджувались видовищем. Біля огорож параду юрмилися тисячі глядачів, які приходили щороку “на дозу добра”.

Організатори New York Dog Parade кажуть, що відвідуваність події “стрімко зростає” і нині вона визнана найбільшим гелловінським парадом собак у світі. Засновниця події Ферн Ватт пояснює: “Так, це про костюми — але насамперед про дружбу між людьми й собаками. Про радість, якої зараз так не вистачає.”

 
 
 
 
 
Переглянути цей допис в Instagram
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Допис, поширений Rebeka @ NYC for FREE (@nyc_forfree)

Традиційно парад підтримують і притулки — цього року його “почесними маршалами” стали три собаки, які шукають дім: п’ятимісячний тер’єр-мікс That’s Hot, чотирирічна Олів і метис Брансон.

Фото – Michael Nagle

У конкурсі костюмів, де змагалися 300 учасників, перемогу здобула трійка собак Чарлі, Емілі та Зої, які були переодягнені в “сцену злочину” у стилі cereal killer, а їхні господарі — в людських героїв з відомої реклами рисових пластівців Snap, Crackle & Pop. 

Фраза cereal killer — пародія на англійське serial killer (“серійний убивця”), але тут замість serial — cereal (злакові, пластівці”). Тобто — “вбивця злаків”.

Отже, вся команда виглядала як весела кримінальна пародія: собаки — “жертви чи злочинці у справі про злакові”, а люди – мультяшні фігурки з коробок сніданку.

Як розповідало BitukMedia, у місті Голден, що у штаті Колорадо, пройшов фестиваль голден-ретриверів. У ньому взяли участь тисячі собак цієї породи. Goldens in Golden вперше провели 2019 року як цікавий спосіб зібрати людей та їхніх домашніх улюбленців у маленькому містечку та ще й взимку.

“Забіг сосисок” пройшов в місті Цинциннаті в штаті Огайо. Щороку 100 такс, чистокровних або змішаних порід, змагаються за титул найшвидшої на фестивалі Oktoberfest.

Українець Андрій Ткачук завоював титул чемпіона світу з ультрамарафону

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - IAU - International Association of Ultrarunners

Український військовий Андрій Ткачук став чемпіоном світу з 24‑годинного бігу у Франції. Він подолав 294 км і випередив найближчого суперника на 9 км.

Про це повідомили у Федерації легкої атлетики України.

Українець Андрій “Бродяга” Ткачук здобув перемогу на 24-годинному ультрамарафоні, що проходив у французькому місті Альбі з 18-19 жовтня. За добу спортсмен подолав 294,062 кілометра, залишивши позаду понад 200 учасників з усього світу.

Всі фото – IAU – International Association of Ultrarunners

При цьому у найближчого суперника, норвежця Йо Інге Норума, Ткачук виграв 9 км. Бронза у фіна Матті Йонкка (283.56 км). Серед жінок перемогу здобула Сара Вебстер із Великої Британії.

Це вже не перший старт спортсмена в Альбі: ще у 2019 році він посів 10 місце, подолавши 262,788 км. Відтоді Ткачук лише нарощував форму. У 2024 році він виграв BukoTrail, пробігши 78 км, нагадує видання “Чемпіон”.

У Вінниці, на чемпіонаті України із 48-годинного бігу, який відбувся 16-18 липня 2021 року, 35-річний Андрій Ткачук побив власний рекорд 2019 року, встановив новий рекорд України — 435,446 км та показав другий у світі результат за всю історію дводобового бігу.

Для закарпатця Андрія Ткачука нинішня перемога — не просто спортивне досягнення. Він — учасник російсько-української війни. Андрій “Бродяга” мав досвід участі в АТО у 2014–2015 роках (каже, що тоді в Пісках встановив ще один “світовий рекорд” – живучи в окопах та бліндажах, не мився сім тижнів; але відтоді цей результат перевершив).

Після повномасштабного вторгнення одразу ж у лютому мобілізувався до одного з підрозділів 128-ї Закарпатської окремої гірсько-штурмової бригади, воював на Запорізькому напрямку. Вже на початку березня отримав легке осколкове поранення в плече та передпліччя. Згодом перевівся до “свободівців” – окремого батальйону “Карпатська Січ”.  Така служба тривала до весни 2023-го, а тоді загострилася стара проблема зі здоров’ям, була ВЛК, операція на серці, реабілітація та переведення на службу до Хустського ТЦК та СП.

А вже у грудні 2023 року Андрій Ткачук став третім на чемпіонату світу з бігу на 24 години на Тайвані з результатом 284,540 км.

Як розповідало BitukMedia, харківʼянин Сергій Прескорник встановив одразу два рекорди України з бурпі.

На Львівщині врятували сича, який впав у димохід (ВІДЕО)

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Орест Залипський

Невеличкий нічний мисливець став жертвою власної цікавості або, можливо, нещасного випадку. На Львівщині фахівці “Домівки врятованих тварин” визволили сича, який потрапив до каміна через димохід. Його зовнішній вигляд після пригоди викликав усмішку навіть у досвідчених зоозахисників — птах був увесь у сажі, наче шахтар після зміни.

Про це розповів керівник “Домівки” Орест Залипський.

До команди “Домівки”, що у Сокільниках, звернулася жінка, у чий камін через комин випадково потрапив сич. Птах опинився в справжній пастці — димохід виявився для нього вузьким і темним лабіринтом без виходу.

“Мешканка повідомила, що вона боїться відкривати камін, бо сова вилетить і буде літати в неї по хаті. Ми здогадувалися, що це сич, бо здебільшого вони живуть під дахами в людей, від того їхня назва — сич домовий чи хатній, бо вони живуть близько біля людей”, — розповів Орест Залипський “Суспільному”.

Рятувальники обережно дістали пернатого з димоходу. Сич був живий, але вкритий шаром сажі та помітно наляканий.

“Мав вигляд, ніби щойно повернувся з шахти”, — жартують у “Домівці”. Після ретельного огляду ветеринари підтвердили: жодних ушкоджень птах не отримав, просто потребує відпочинку. Невдовзі, щойно оговтається після стресу, сича випустять на волю. “Зараз він трохи на сорбентах, бо він надихався дуже токсинами, пилом. Він не травмований, він здоровий, крила і лапи в нього цілі, просто трохи треба вивести ті токсини”, – каже керівник “Домівки”.

Зоозахисники подякували жінці за уважність і небайдужість: “Саме завдяки цьому дикі тварини мають шанс повернутися у свій дім — у дику природу, а не залишитися наодинці з небезпекою”.

Як розповідало BitukMedia, поблизу Олександрії військовослужбовець, який приїхав у відпустку, врятував життя молодій косулі.

Мийся без рук: винайшли пральну машину для людей (ВІДЕО)

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - The Yomiuri Shimbun via AP Images

Уявіть: ви заходите у капсулу, лягаєте, натискаєте кнопку — і машина сама вас миє, масажує, грає музику та показує відео з морськими хвилями. Звучить як наукова фантастика? А от в Японії це вже реальність. Чи стане “людська пральна машина” новим стандартом сервісу в готелях майбутнього?

Про це розповідає Japan Today.

Японія знову дивує технологічним експериментом, що балансує між комфортом і фантастикою. Компанія Science з Осаки презентувала пристрій під назвою Mirai Ningen Sentakki (у перекладі — “Пральна машина майбутнього для людей”). Англійська назва звучить не менш амбітно — Human Washer in the Future.

Розробка пристрою розпочалася ще 2022 року. На вигляд — це футуристична капсула, де людина може полежати у розслабленій позі, закрити прозорий купол і просто насолоджуватися процесом. Усередині — зображення підводного світу, спокійна музика, а замість звичного душу — повністю автоматизований цикл миття.

Після заповнення капсули мильною водою відбувається ніжне очищення шкіри, далі — ополіскування струменями та м’яке сушіння. Весь процес відбувається без найменших зусиль із боку людини — лише відпочинок і чистота.

Перший зразок “людської пральної машини” був створений для Всесвітньої виставки Expo 2025 в Осаці, як концепт “ванни майбутнього”. Але експонат викликав такий ажіотаж, що компанія вже отримала замовлення на шість таких капсул — для готелів та закладів дозвілля, ймовірно, SPA-комплексів чи фітнес-клубів.

За даними Science, понад 98% людей, які протестували капсулу під час виставки, залишилися задоволеними:77,6% відповіли, що “дуже задоволені”; 21,1% — “задоволені”.

Особливо позитивно відреагували готельєри, які побачили в капсулі потенціал нової релакс-послуги для гостей.

Хоч компанія поки не розкриває назви готелів, відомо, що одна з капсул з’явиться саме в Осаці. Після завершення Expo 2025 пристрій також встановлять у шоурумі Science в бізнес-центрі Shin Osaka Central Tower, де кожен охочий зможе протестувати диво-технологію.

Втім, придбати таку машину для власної ванної кімнати пересічний користувач навряд чи зможе: вартість інсталяції співставна з ціною люксового автомобіля, а монтаж потребує простору та спеціальної системи водопостачання.

Mirai Ningen Sentakki — це не просто про чистоту, пише видання. Це про нову філософію гігієни, де технологія і релакс зливаються в одне. І якщо колись ванна була місцем спокою, то тепер вона може стати машиною для перезавантаження тіла і свідомості.

Як розповідало BitukMedia, “куртка-невидимка” стала результатом розробки команди дослідників з компанії, що створює одяг майбутнього за допомогою науки та технологій, та Національного інституту графена при Манчестерському університеті. Зараз перша в світі термокамуфляжна куртка з графена здатна зробити людське тіло невидимим в інфрачервоному діапазоні.

Милосердя проти містики: чому місто призупинило “всиновлення” чорних котів

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - з відкритих джерел

Терасса – іспанське місто, де на Гелловін не можна взяти додому чорного кота. Влада тимчасово заборонила їхнє “всиновлення” — не через забобони, а щоб уберегти тварин від тих, хто вірить у них занадто буквально.

Про це розповідає BBC.

Іспанське місто Терасса, розташоване в північно-східній Каталонії, тимчасово заборонило адопцію чорних котів у місцевих притулках. Рішення ухвалили, аби захистити тварин від можливих знущань або використання у сумнівних “ритуалах” під час Гелловіну.

Мораторій триватиме з 6 жовтня до 10 листопада, повідомила служба з питань добробуту тварин міста. У цей період усі запити на тимчасове утримання чи всиновлення чорних котів автоматично відхилятимуть.

“Ми намагаємося запобігти тому, щоб людей вела мода або імпульс. А в таких випадках, про які ми знаємо, — щоб уникнути будь-яких моторошних практик”, — пояснив заступник мера Терасси Ноель Дуке в ефірі телеканалу RTVE.

За його словами, попит на чорних котів різко зростає саме напередодні Гелловіну — часто з поверхневих причин. Люди прагнуть зробити атмосферні фото чи прикрасити дім у відьомському стилі, не усвідомлюючи, що це може коштувати тварині життя чи травмувати її.

Попри те, що у західній культурі чорних котів традиційно пов’язують із чаклунством і лихом, в інших країнах вони, навпаки, символізують удачу і добробут — зокрема, у Японії та Єгипті.

У самій Терассі випадків жорстокого поводження з чорними котами не зафіксовано, однак у сусідніх регіонах Каталонії подібні інциденти вже траплялися. Після попереджень від зоозахисних організацій міська влада вирішила діяти на випередження.

За даними місцевої влади, у Терассі мешкає понад 9 800 котів, з яких приблизно 100 утримуються у міському центрі адопції.
Дванадцять із них — чорні.

Міська рада наголошує, що заборона є тимчасовою та винятковою мірою, спрямованою на додатковий захист тварин. Водночас не виключають, що подібний мораторій можуть повторити і в майбутньому, якщо ситуація вимагатиме.

“Ми не хочемо, щоб чорні коти ставали жертвами моди чи темних традицій. Вони — такі самі улюбленці, як і всі інші”, — заявили у раді Терраси. Після 10 листопада процес усиновлення знову відновиться у звичайному режимі

А поки місто нагадує: Гелловін — це свято, але жодне свято не повинно коштувати життя тим, хто не може себе захистити.

Як розповідало BitukMedia, у Новій Зеландії з’явився на диво оригінальний продукт — безалкогольне вино для собак і котів. 

Пройшов війну, пережив дві клінічні смерті й повернувся до дітей: історія незламного “Фізрука” (ВІДЕО)

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Запорізька ОДА

Він міг здатися. Але замість того – повернувся до життя, до школи, до дітей. Ветеран російсько-української війни Іван Маляренко пережив дві клінічні смерті, втратив ногу й око, та зумів відновитись і знову вийти до учнів. Його історія – це не просто про мужність, а про віру в життя, силу духу і любов до своєї справи.

Про це розповіли в Запорізькій ОДА.

Майже десятиліття Іван Маляренко присвятив дітям. Після університету він одразу пішов працювати у школу – вихователем і вчителем фізкультури. Разом із учнями він вивчав українське бойове мистецтво “Спас” і виховував не лише силу, а й національну гідність.

“Це не просто бойове мистецтво, це частина нашої духовності. “Спас” – це традиція, сила духу, зв’язок із козацькими коренями. Ми не просто тренувалися з дітьми – ми вчилися бути українцями”, – розповідає Іван.

Педагогом він став свідомо, хоч і розумів, що ця професія не обіцяє великих заробітків. “Один викладач колись сказав мені: “Педагог – це покликання”. І я погоджуюся. Діти дають мені енергію, надихають, роблять життя змістовним”, – ділиться ветеран.

У перші дні повномасштабного вторгнення Іван добровільно став до лав Національної гвардії України – служив у 23-й окремій бригаді “Хортиця”. На фронті отримав позивний “Фізрук”.

Служив на Донецькому та Запорізькому напрямках, згодом став командиром взводу. Та під час одного з боїв під час порятунку побратима був важко поранений ворожим FPV-дроном.

“Я побачив, як ворожий дрон підступно підповз до наших позицій попід земелькою і піднявся наверх. За мною стояв товариш. Не думаючи, кинувся між ним і вибухівкою. Краще вже один, ніж двоє, і нехай краще я. Дрон розірвався просто біля мене”, – згадує Іван.

Фото – “Цензор.НЕТ” 

Захисник отримав важкі поранення, після яких двічі пережив клінічну смерть.

Ветеран втратив ногу та око, але не втратив віру. Понад пів року він проходив реабілітацію, знову вчився ходити. “Важко було дуже. Просто зрозумійте, коли тобі 30 і ти заново вчишся ходити – це важко. Але спорт допоміг. Є м’язова пам’ять, і головне – бажання жити”, – говорить ветеран російсько-української війни.

Учні підтримували його кожного дня. Найціннішим подарунком стала картина, яку вони намалювали спеціально для нього. “Коли я побачив цю картину, то не стримав сліз. Це було нагадування, що мене чекають, що я потрібен”, – зізнається Іван.

Сьогодні Іван Маляренко знову працює у школі. Самостійно керує авто, веде сторінки у соцмережах, підтримує інших ветеранів і бере участь у виховних заходах.

“Для мене це новий етап життя. Якщо людина не хоче здаватися – вона впорається. Навіть коли не було занять з реабілітації, бо вихідні, я сам приїжджав до рукоходу, тренувався, вчився знову стояти”, – каже чоловік.

Ветеран зізнається, що діти – його найбільша мотивація та натхнення. Іван переконаний, що сьогодні роль учителя стала ще важливішою, ніж будь-коли. “Ми маємо виховати українців, які відбудують країну”, – каже він.

“Історія Івана Маляренка – це приклад незламності, любові до життя й віри в людей. Він пройшов через біль і втрати, але повернувся до того, що любить – до дітей, до школи, до України. Його приклад – нагадування, що навіть після найтемніших часів завжди є світло, якщо в серці живе сила”, – зазначають в Запорізькій ОДА.

Як розповідало BitukMedia, 20-річний боєць, який втратив руку на війні, повертається у стрій з біонічним протезом.

Військовий у відпустці врятував косулю, поранену собаками

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Artur Shabliian/ Facebook

Повернувшись із війни, він знову став на шлях порятунку — цього разу не на фронті, а на узбіччі дороги. Поблизу Олександрії військовослужбовець, який приїхав у відпустку, врятував життя молодій косулі.

Про це розповів на своїй сторінці у Facebook головний лікар ГО “Центр порятунку та реабілітації диких тварин” Артур Шабліян.

Історія, яка торкає глибини душі, сталася на Кіровоградщині. Боєць ЗСУ їхав із родиною на відпочинок, коли помітив на узбіччі тяжко поранену собаками європейську косулю.

Не залишившись осторонь, чоловік разом із близькими одразу зв’язався з зооволонтерами і доправив бідолашну тваринку до Центру порятунку та реабілітації диких тварин у Горішніх Плавнях на Полтавщині.

Ветеринари надали косулі невідкладну ветеринарну допомогу: знадобилась операція. У тварини діагностували важку черепно-мозкову травму. При надходженні у неї була дуже висока температура.

“Наразі косулька вже прокинулась після наркозу. Стан її тяжкий, але ми щиро віримо, що вона впорається”, – пише Артур Шабліян.

У Wildlife Rescue подякували військовому, який не пройшов повз і врятував ніжну істоту.

“Будь ласка, бережіть диких тварин і не дозволяйте своїм собакам переслідувати їх. Кожне врятоване життя — це ще один промінчик добра у нашому світі”, – нагадали зоозахисники.

Фото – Artur Shabliian/ Facebook

Як розповідало BitukMedia, на невеличкому озері у Фастові, що на Київщині, звичайна риболовля для групи школярів обернулася справжньою історією порятунку. Діти натрапили на молодого бобра, який потрапив у жорстокі силки, виставлені просто на вході до його нори.

Скарб на горищі: розбита ваза виявилася коштовністю династії Мін

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Hansons Auctioneers Derbyshire

Вони десятиліттями тягали її з горища на горище, вважаючи дрібничкою без цінності. Та виявилося, що ця тріснута синьо-біла ваза коштує більше, ніж лондонська квартира. Як так сталося?

Про це пише Daily Mail.

Керамічну вазу з тріщинами, яку оцінили лише у £100, продали на аукціоні за неймовірні £130 тис. Як з’ясувалося, це не пізня копія, а справжній скарб — рідкісний артефакт династії Мін, створений у XV столітті.

Спершу експерти з Hansons Auctioneers припустили, що 25-сантиметрова ваза є лише імітацією виробів періоду Сюаньде (1426–1435 рр.). Але китайські колекціонери визнали у ній справжню імператорську роботу і розпочали запеклі торги.

Сім колекціонерів змагалися телефоном, а кінцева сума перевищила початкову оцінку у 1300 разів.

“Ми були шоковані, коли побачили, як ціна росте і росте, — зізналася власниця вази Аманда Кент із Західного Лондона. — Коли згадаю, скільки разів ми носили її на горище, не знаючи, що це за скарб — аж мороз по шкірі”.

Ваза належала їхньому прадіду — Персі Горасу Браунду Кенту, британському юристу, який працював у Китаї на початку ХХ століття. Саме там він і придбав цю керамічну реліквію.

Аукціоніст Чарльз Хенсон пояснює: визначити справжність китайського фарфору XV століття — завдання непросте. “Майстри пізніших епох часто копіювали старі знаки, віддаючи шану попередникам. Тож ми оцінили обережно. Але китайські покупці впізнали справжню річ — і ми щасливі за власників”, – сказав він.

Династія Мін (1368–1644) — одна з найславетніших у китайській історії. Саме тоді розквітло мистецтво порцеляни: білі вироби з кобальтово-синім орнаментом стали символом імператорського двору. Сьогодні такі вази коштують сотні тисяч фунтів — і часто стають об’єктом полювання колекціонерів із Китаю, які прагнуть повернути втрачену спадщину.

Як розповідало BitukMediа, посуд, знайдений місцевою мешканкою на горищі її будинку в коробці з написом “бита порцеляна”, продали на аукціоні в англійському Лауті, графство Лінкольншир, за £160 тис. Власниця сервізу спочатку навіть думала викинути його, але потім вирішила показати місцевому аукціоністу.

У Києві собака покликала людей і допомогла врятувати іншу з пастки (ВІДЕО)

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - KARG

Столичні зоозахисники поділились зворушливою історією собачої дружби. Гавкіт однієї тварини допоміг урятувати іншу.

Про це повідомили в Команді порятунку тварин Києва (KARG).

Дві безпритульні собаки зайшли в підвал столичної багатоповерхівки, імовірно, щоб зігрітися. Та в темряві одна з них впала в яму, яку утворили комунікації. Вибратися самостійно вона не могла.

Її подруга не покинула в біді — залишилася поруч і голосно кликала на допомогу. Саме завдяки гавкоту мешканці будинку почули тварин і викликали рятувальників.

“Собаку звільнили, обидві тепер у безпеці. Ще одна історія про те, що справжня відданість не знає кордонів – навіть серед тварин”, – пишуть зооактивісти.

Як розповідало BitukMedia, у ніч проти 10 жовтня столиця України знову зазнала комбінованого удару ракетами та дронами. У Печерському районі Києва через влучання в житловий будинок спалахнула пожежа. Під час ліквідації наслідків вдалося врятувати трьох котів. 

Життя тільки починається: 93-річний лікар став батьком — і планує ще дитину (ВІДЕО)

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - соцмережі

Коли більшість людей його віку діляться з правнуками спогадами про молодість, він колише немовля. 93-річний лікар із Мельбурна, фахівець із “здорового старіння” Джон Левін став батьком — і не збирається зупинятися. Подружжя вже планує другу дитину. Як йому вдалося стати найстарішим татом Австралії?

Про це розповідає Daily Mail.

У Мельбурні (Австралія) 93-річний лікар Джон Левін, фахівець з геронтології та здорового старіння, став батьком сина. Разом із дружиною, 37-річною лікаркою Ян’їн Лу, вони виховують хлопчика на ім’я Геббі, народженого у лютому 2024 року.

Для Левіна це вже друга родина: із першою дружиною Веронікою він прожив 57 років, мав трьох дітей, але один з його синів помер торік у віці 65 років.

Після смерті дружини лікар вирішив вивчати китайську мову — і закохався у свою викладачку. У 2014 році пара з різницею у віці в понад пів століття побралася в Лас-Вегасі.

Після складного процесу ЕКЗ і донорського запліднення подружжя нарешті пізнало батьківство. “Це було неймовірно, – зізнається Левін. – Я хочу бути поруч, коли Геббі святкуватиме свій 21-й день народження. А ще — провести його через бар-міцву (єврейський обряд повноліття у 13 років, – ред.)”.

Попри вік, лікар почувається чудово. Протягом трьох десятиліть він дотримується власної системи “молодості”: не палить, не п’є, не снідає до полудня, регулярно ходить у спортзал і приймає гормон росту.

Його дружина Ян’їн каже, що рішення стати мамою прийшло під час пандемії, коли життя зупинилося. “Ми запитали себе: ким хочемо бути через 10 років? І я зрозуміла — хочу мати частинку його в собі. Це наш вибір, і він робить нас щасливими”, – каже жінка.

Пара вже думає про другу дитину — цього разу доньку. Ян’їн додає, що готова виховувати дітей самостійно, якщо доведеться. “Сучасні родини бувають різні. Якщо іншим це вдається — вдасться і мені”, – ділиться Ян’їн.

Попри різницю у віці в 56 років жінка запевняє, що їхній союз не має нічого спільного з вигодою і грошима: коли вони познайомилися, Левін був банкрутом. Нині їх підтримує велика родина лікаря — у нього двоє дітей, десятеро онуків і правнучка.

Як розповідало BitukMedia, 63-річна жінка стала найстаршою мамою Італії – ЕКЗ їй провели у Києві під обстрілами.

Не просте чаювання: одна “незручна чашка” змінює розмову про рак

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Tetley Australia

Вона шорстка, асиметрична й зовсім не схожа на звичну чашку. Але саме в цьому її сила. Австралійський бренд Tetley Tea запустив кампанію The Uncomfortable Cup (“Незручна чашка”), щоб через дизайн і дотик навчити людей розпізнавати симптоми раку грудей і не боятися говорити про нього вголос.

Про це розповідає Brandinginasia.

У жовтні, під час Місяця обізнаності про рак грудей, бренд чаю Tetley Tea Australia спільно з Breast Cancer Network Australia (BCNA) та креативною агенцією Showpony запустили національну кампанію “Незручна чашка” (The Uncomfortable Cup). Її мета — підняти рівень поінформованості про рак грудей і заохотити людей говорити про нього відкрито.

В центрі кампанії — серія унікальних керамічних чашок ручної роботи. Кожна має тактильні елементи, що символізують різні можливі прояви хвороби — ущільнення, зміни текстури чи форми. Такі чашки покликані не лише привернути увагу, а й навчити розпізнавати перші симптоми раку грудей та спонукати до самообстеження.

“Ми знаємо, що розмови про рак грудей можуть бути ніяковими чи навіть лякати. Але нашою метою було буквально “викласти цю тему на стіл” — із розумінням, емпатією та щирістю”, — каже Дів’я Шрівастава, директорка з маркетингу та інновацій Tetley ANZ.

Кампанія розгортається по всій країні — у цифрових медіа, зовнішній рекламі, соцмережах і на спеціальному сайті. Найактивніша фаза припадає на жовтень, коли “незручні чашки” офіційно з’являються в публічному просторі.

Креативний директор Showpony Нік Маумілл пояснює: “Ми хотіли створити щось просте, але змістовне. Звичайна чашка може стати приводом для важливої розмови. І саме ці “незручні” деталі роблять її потужним символом”.

У Breast Cancer Network Australia переконані: така ініціатива — саме те, чого бракує суспільству. “Незручна чашка” — це не просто предмет. Це нагадування про важливість раннього виявлення і водночас спосіб зробити тему менш страшною для обговорення”, — зазначила директорка з бренду та комунікацій BCNA Рейчел Карр. — “Чим більше ми говоримо, тим менше залишається страху. І тим більше шансів, що хтось вчасно звернеться по допомогу”.

За статистикою Breast Cancer Trials, в Австралії щодня 58 людей дізнаються про діагноз “рак грудей”. І кожна розмова, навіть незручна, може стати кроком до порятунку життя.

Рак молочної залози – найпоширеніший вид раку в жінок по всьому світу. В Україні щорічно реєструють майже 14 тис. випадків захворювань у жінок і приблизно 100 випадків серед чоловіків.

За даними ВООЗ, кількість випадків раку молочної залози й смерті від нього значно зросте до 2050 року. Передбачуване зростання кількості випадків раку молочної залози пов’язане зі зростанням і старінням населення, поліпшенням методів діагностики й поширеністю відомих фактів ризику.

Як розповідало BitukMedia, аби збільшити шанси на виживання пацієнток з раком молочної залози, співробітники Массачусетського технологічного інституту (MIT) розробили портативний ультразвуковий сканер. Він дозволяє виконувати візуалізацію у будь-який час і знаходить пухлини ранніх стадіях.

Таємниця гарбуза: вже 30 років на шпилі університету з’являється незбагненний символ (ВІДЕО)

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - University of Montana

Тридцять років — і жодної підказки. Щоосені на шпилі головного корпусу Університету Монтани (США) з’являється гарбуз. Хто і як підіймає його на висоту понад 30 метрів — досі загадка, яка хвилює студентів, викладачів і журналістів.

Про це розповідає портал UPI.

Кожної осені, коли студмістечко Університету Монтани готується до гомкомінгу, святу випускників, на шпилі головної історичної будівлі знову з’являється гарбуз.

Ця традиція бере початок із 1995 року: саме тоді команда Griz Football здобула свій перший національний чемпіонський титул, а на шпилі вперше помітили жовто-гарячий овоч.

Відтоді гарбуз повертається щороку, але авторів містичного “підйому” досі не заскочили на гарячому. За три десятиліття були лише здогадки — і кілька ризикованих спроб повторити легендарне сходження.

Фото – University of Montana

Ніхто офіційно не бачив, як це відбувається. Але цього року один із таємничих “альпіністів” анонімно розповів NBC Montana, як гарбуз опиняється на даху.

“Підйом справді страшнуватий. Починаємо з пожежних сходів, потім використовуємо частини годинникового механізму, поки не опиняємось на самому верху. А зелений дах слизький, особливо восени”, — каже він.

За словами джерела, у цій операції задіяна ціла команда — від досвідченого координатора до “спостерігачів” по всьому кампусу, які через рації та чати попереджають про наближення університетської поліції. “Були й арешти, і небезпечні моменти. Університет навіть наймав спеціалістів, щоб ставити гарбуз без ризику для студентів. Але ми, альпіністи, все одно намагаємось бути першими”, — розповів співрозмовник.

За три десятиліття традиція стала символом університету — таємничим, веселим і трохи шаленим. Щороку студенти й викладачі з нетерпінням чекають на “символ осені” — коли на шпилі знову сяє помаранчева куля.

Хто стоїть за цим — не знає ніхто. Але, схоже, для Університету Монтани ця гарбузова легенда вже стала частиною його ДНК. Хай інтрига триває!

Як розповідало BitukMedia, годинникова стрілка вежі Кембриджського університету зникла майже сторіччя тому. І от нарешті повернулася на своє законне місце. її передала донька викрадача, яка після смерті батька виявила незвичайну спадщину. Але ставити крапку в цій історії ще зарано.

Перенестись у часі: кому сподобається сайт “Що сталось в рік мого народження?”

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Зображення - Chat GPT

Не потрібно мати машину часу, щоб мандрувати у минуле. Достатньо ввести рік народження на сайті What Happened in My Birth Year — і штучний інтелект покаже, чим жив світ тоді, коли ви тільки прийшли в нього.

Ви коли-небудь хотіли дізнатися, які наукові відкриття були зроблені в рік вашого народження, якими книжками тоді зачитувалися? Це і багато іншого можна з’ясувати на сайті What happened in my birth year (“Що сталося в рік мого народження?”).

Проєкт вигадав і створив веб-розробник та блогер Філіп Ленссен у 2010 році. За його задумом, будь-який відвідувач сайту може ознайомитися з короткою хронікою подій, що відбулися в рік народження: від імен нобелівських лауреатів до переліку фільмів, які взяли “Оскар”.

Сайт працює просто: ви вводите свій рік народження — і вам показують історичні факти, інформацію про культуру, науку, політику того часу.  Частина контенту береться з Wikipedia — з дотриманням ліцензії Creative Commons, з посиланнями на авторів. 

Оформлення сторінки має ефект “тексту, що розгортається” — як ніби ви читаєте історію у часі, а клікабельні підсвічені посилання ведуть на джерела чи за додатковою інформацією. 

Навіщо це може бути цікаво:

  • Для ностальгії: дізнатися, що було у культурі, науці, політиці в рік, коли ви з’явилися на світ.
  • Для освітніх цілей: легко показати учням контекст історичних подій, що відбувалися в однакову епоху.
  • Як персоналізований контент: це ніби “власна історія світу” на тлі вашого життя.

Але варто звернути увагу, що айт не завжди дає повну картину — деякі роки подаються поверхово, залежно від доступності історичних джерел.

Ефект повільного “розгортання тексту” іноді сприймають як затримку, але це навмисна стилістична деталь, щоб занурити читача в атмосферу. Подеколи змішані факти й філософські роздуми — інтерпретації, а не просто сухі дати.

ШІ допоможе обрати ідеальний авокадо: кінець добі “кам’яних” і перестиглих плодів?

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - Jake Sternquist

Більше ніяких розчарувань на кухні: нова програма на базі штучного інтелекту (ШІ) вміє визначати стиглість авокадо просто за звичайним фото на iPhone. Її творці обіцяють — жодної “каменюки” під ножем і жодного зіпсованого овочу у смітнику.

Про це розповідає Popsci.

Дослідники з Університету штату Орегон (OSU) створили програму, яка за допомогою машинного навчання оцінює якість і стиглість авокадо без жодного розрізу чи натискання.

Алгоритм аналізує візуальні деталі з понад 1 400 знімків, зроблених на iPhone, і з точністю до 92% визначає твердість плоду, а з точністю 84% — його свіжість.

На відміну від старіших методів, які вимагали складних ручних налаштувань, нова модель використовує глибинне навчання. Вона “бачить” не лише форму, а й текстуру та навіть просторові патерни на поверхні плоду. “Так ми навчили ШІ автоматично вловлювати ширший спектр інформації — від структури шкірки до найменших змін кольору, — пояснює співавторка дослідження Луяо Ма. — Це зробило оцінку стиглості значно точнішою й надійнішою”.

Авокадо — не лише улюблений суперфуд, а й один із найзатратніших для природи. Для його вирощування потрібно в рази більше води й добрив, ніж для бананів або яблук. Один плід залишає приблизно вдвічі більший вуглецевий слід, ніж банан, і у п’ять разів — ніж яблуко.

Фото – DEPOSIT PHOTOS

До цього додається ще й гора харчових відходів: більшість покупців відкидають перестиглі фрукти, не знаючи, що ті ще цілком придатні до споживання.

“Якщо брати фрукти, авокадо найчастіше викидають через перезрілість. Ми хотіли створити інструмент, який допоможе і споживачам, і продавцям приймати розумні рішення — коли саме використовувати чи продавати плід”, — додає Ма.

Вчені переконані, що технологія працюватиме не лише у лабораторії. Її можна буде використовувати просто у смартфоні, щоб обирати найкращі авокадо в магазині або вдома. Водночас інструмент може допомогти і великим постачальникам — для сортування плодів за ступенем стиглості перед відправленням у торговельні мережі.

“Більш стиглі авокадо можна буде надсилати до ближчих магазинів, а твердіші — транспортувати далі. Це скоротить втрати під час перевезення”, — зазначають автори розробки.

“Авокадо — лише старт. Таку технологію можна застосувати для будь-яких фруктів чи овочів, щоб скоротити харчові відходи і допомогти людям робити кращий вибір”, – каже Луяо Ма.

До речі, зізнається дослідниця, вибір саме авокадо був не лише науковим, а й особистим: вона — віддана фанатка авокадо-тостів.

Науковий факт дня від BitukMedia:

🥑 Авокадо — це фрукт, а не овоч! Так-так, попри те, що ми додаємо його в салати й тости, ботаніки вважають авокадо односім’яною ягодою.

Чому? Бо росте на дереві, має м’якоть і кісточку всередині — усе як у персика чи манго. А от овочами вважають їстівні частини рослин — стебла, коріння або листя (як морква чи салат). Тож коли наступного разу намащуватимеш тост із авокадо — знай: ти їси фрукт!

Як розповідало BitukMedia, найбільша мережа британських супермаркетів Tesco почала робити лазерні гравіювання на шкірці авокадо, які надходять у продаж. Таким чином хочуть зменшити кількість наліпок зі штрихкодом та упаковок і, як наслідок, кількість пластикових відходів.

Вдарився ногою — і опинився між життям та смертю. Як медики врятували 10-річного Андрійка з Житомирщини

By
Riabchuk Yuliia
-
0
Фото - МОЗ України

Звичайна дитяча прогулянка ледь не закінчилася трагедією. 10-річний Андрійко з Коростеня впав і забив ногу, а вже за кілька днів опинився в реанімації на межі життя і смерті. Майже два місяці за життя хлопчика боролися лікарі з трьох міст — Коростеня, Житомира та Києва.

Про це повідомили в Міністерстві охорони здоров’я.

І врятували його завдяки новітнім технологіям і спільній роботі медичних команд.

Те, що почалося як звичайний забій, спричинило важкі ускладнення, сепсис і двобічне ураження легень. Під час прогулянки з друзями Андрійко невдало впав і вдарився ногою. Спершу не зважив, але вже наступного дня біль посилився, а згодом — з’явився навіть у грудях.

Місцеві лікарі оглянули хлопчика, та його стан швидко погіршувався. Стало важко дихати. Дитину терміново перевезли до Житомирської обласної дитячої лікарні, де її підключили до апарата штучної вентиляції легень.

Діагноз шокував навіть медиків. Лікарі виявили: у хлопчика — важке двобічне ураження легень на тлі остеомієліту (запалення кістки), що виник через травму. Запалення поширилось по всьому організму, спричинивши сепсис і гострий респіраторний дистрес-синдром — стан, коли легені перестають постачати кисень до крові.

Навіть апарат ШВЛ вже не справлявся. Тоді житомирські медики викликали на допомогу колег із Києва — виїзну бригаду ЕКМО з Національної дитячої спеціалізованої лікарні “Охматдит”.

“Дитина була у вкрай тяжкому стані, легені не справлялися. Єдиним шансом стабілізувати стан і врятувати життя було підключення до апарата екстракорпоральної мембранної терапії — ЕКМО”, — пояснив завідувач профільного відділення “Охматдиту” Станіслав Школьний. Цей апарат тимчасово бере на себе функції легень або серця, дозволяючи організму відновитися. Саме це дало шанс Андрійкові.

У реанімації “Охматдиту” хлопчик перебував на ЕКМО два тижні. Легені поступово відновлювались, і медики почали ранню реабілітацію. Згодом Андрійко почав дихати самостійно.

Після стабілізації його перевели до відділення гнійної хірургії, де провели ще дві операції: пункцію й санацію кульшового суглоба та дренування інфікованої гематоми стегна. Потім — курс лікування й реабілітації.

Фото – Міністерство охорони здоров’я України

Сьогодні Андрійко знову вдома. Хлопчик поступово відновлюється після важкої хвороби й мріє повернутися до активного життя. Його рятівники — медики з Коростеня, Житомира й Києва — кажуть: цей випадок довів, наскільки важливо не ігнорувати навіть, здавалось би, незначні травми.

Як розповідало BitukMedia, звичайне купання в озері закінчилося для 17-річної Анастасії з Тернополя боротьбою за життя. Після того, як дівчина випадково ковтнула воду, її організм уразила смертельно небезпечна бактерія — лептоспіра. У поєднанні з двома вірусними інфекціями це спричинило критичне ураження печінки.

1...161718...547Page 17 of 547

©Усі права захищено. Копіювання матеріалів сайту лише з дозволу редакції

Рубрики

Видання