Saturday, June 6, 2020
Головна Блоги День перемоги — життєдайний символ великого російського міфу

День перемоги — життєдайний символ великого російського міфу

Генерали Антигітлерівської коаліції в Берліні, 1945 рік

Цьогоріч Росія планувала провести черговий шабаш під назвою “День побєди”. І відзначення цього дня мусило бути грандіозним. Ще б пак, у їхньому розумінні – це 75 років як “Росія самотужки перемогла фашистів у всьому світі!” Вони досі навмисно перекручують факти, не даючи змоги своїм людям зрозуміти, що між найбільшою трагедією людства і написами на  автомобілях німецького автопрому “На Берлин!” немає нічого спільного.

Після початку російсько-української війни у 2014 році постав вибір: продовжувати славити міфічну дату 9 травня чи долучитися до світової практики вшанування полеглих у Другій світовій війні. До 2014 року багато громадян нашої країни носили “георгіївські” стрічки, згадували своїх полеглих родичів, ходили на паради перемоги. Вони не дослухалися голосів українських істориків і політиків з національного табору, які повсякчас наголошували — Росія їх використовує у своїх цілях. І ця ціль — насаджування “русского мира” та демонтаж Української державності.

На жаль, українці проросли міфологемами. Вони вважали, що усі ці “Рухи”, “Унсовці”, “Свободівці” чи навіть “Бютівці” сіють ворожбу між “братськими народами”. Маленький українець не міг збагнути, що для росіянина, якщо й існує України — то це передусім шаровари, гопак, горілка та сало. І якщо ти, не дай Боже, не поділяєш їхню російську пропаганду — ти бЕндерівець і фашист!

Все докорінно змінила нова війна. Війна за Незалежність! За українську ідентичність, що триває донині. А “Велика вітчизняна війна” не може бути ідентичною з ворогом. Та й назву вона має у світі зовсім відмінну, ніж це трактували радянські, а тепер й російські історики.

На початок Другої світової війни (а не Великої вітчизняної) український народ розділяли кілька держав. Українці, позбавлені власної державності, воювали за чужі інтереси. Подекуди масово вбиваючи один одного. За панування над Україною воювали дві тоталітарні системи — нацисти та комуністи. І перші, і другі однаково не рахувалися з людським життям. І Фюрер, і Вождь народів використовували у власних цілях “українське питання”. 

Тому єдиним справді українським політичним суб’єктом у роки війни лишався визвольний рух. До нього входили всі, хто мріяв про відновлення Самостійної та Незалежної України. Передовсім це Українська повстанська армія. Окрім цього, українці також воювали і в лавах союзників з антигітлерівської коаліції: США, Британія, Канада, Франція.

Все після Другої світової війни, світ не звільнився від тоталітарних режимів. Радянський Союз скористався перемогою над нацизмом (не фашизмом) і укріпив свої позиції у світі. Проіснувавши до 1991 року, радянська влада причетна до чисельних злочинів (геноциди, військові інтервенції, каральна психіатрія, розробка та використання заборонених озброєнь тощо). І після всіх цих жахіть Росія, як правонаступник СРСР, претендує на визнання власної виняткової ролі у перемозі над нацизмом. Насправді, перемога у Другій світовій війні — це титанічні зусилля десятків держав і сотень народів.

Якщо ж переосмислити міф про Велику перемогу, то Україна таки наважилась відійти від “русского мира”. З 2014 року символом закінчення бойових дій на Європейському театрі Другої світової став мак. Появу цього символу пов’язують із віршами двох людей: канадського військового лікаря Джона МакКрея та представниці Християнської асоціації молодих жінок Мойни Майкл. Перший під враженням боїв у Бельгії у 1915 році написав твір “На полях Фландрії”: “На полях Фландрії розквітли маки Між хрестами ряд за рядом”. Друга — 1918 року написала вірш “Ми збережемо віру”, в якому обіцяла носити червоний мак у пам’ять про загиблих. Саме вона у листопаді того ж року причепила червоний шовковий мак на пальто. 

Дизайн українського маку розробили за ініціативи Українського інституту національної пам’яті та Національної телекомпанії України. Автором символу є харківський дизайнер Сергій Мішакін. Графічне зображення, з одного боку, уособлює квітку маку, з другого — кривавий слід від кулі.

Стосовно дати увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, то це 8 (День пам’яті та примирення) та 9 травня(День перемоги). Перша дата поширена у всьому цивілізованому світі. 9 травня поки залишається неодмінною частиною культу “советского человека”.

 Зрештою, ми мусимо пам’ятати — німецька та радянська тоталітарні системи розв’язали Другу світову війну. Мусимо пам’ятати — агресора зупинили спільними зусиллями різні держави та нації. І на останок, історія доводить — український народ перемагає тоді, коли єдиний, соборний, діє разом і захищає найдорожче — Незалежність.

Підписуйтесь на BitukMedia в Telegram та Facebook і читайте хороші новини!