Saturday, June 6, 2020
Головна Блоги Бог любить піхоту

Бог любить піхоту

Другий рік поспіль найбільша частина українського війська святкує професійне свято – День піхоти.

І вже сьомий рік українські піхотинці беруть на себе основний удар російського окупанта на Сході країни, наступів і в основному оборони.

Піхота завжди попереду і навіть в тилу у ворога. Піхота звільняла міста і села, піхота закріпилася і вгризлася в землю. Піхота слухає прокльони і подяку від людей, але чітко робить свою роботу. Саме піхота завжди зазнає найбільших втрат…

Це все відомі факти і разом з тим, – загальна інформація. Я намагаюся згадати якусь видатну чи цікаву історію піхотинця, щоб на його прикладі сказати: «Дивіться, це ж наша піхота – вона дуже крута!»

Але в голові починають виринати історії багатьох-багатьох, до війни зовсім звичних хлопців. Таких, які зовсім не планували ставати героями, які себе такими і не вважають.

Згадуються як піхота розповідає свої бойові історії, завжди зі сміхом. Лише на сумних моментах всі стихають і  мовчать хвилину.

Згадується, як сиділа з піхотою в бліндажі, нагорі гриміли і розривалися міни, а комбат сміявся і казав: «Вітаю, ви втрапили під мінометний обстріл». Сиділи і сміялися,  і швидко вирішували по зв’язку, що робити та як відповідати.

Згадується, як зовсім незнайомий хлопець готовий закрити тебе собою, коли свисне куля. Потім, звичайно, я весь час ніяковітиму і відчуватиму свою вину за це, але в нього такий рефлекс – захистити.

Згадується, як затихала і мовчки спостерігала, як піхота «дає отвєтку» по ворожим териконам навпроти чи як збирається на завдання, в них ротація між своїми, і домовлялися обов’язково побачитися після їхнього повернення.

Згадується як надсилали фото по коліна в болоті і донбаській глині та писали: «Дивися, так воює піхота». Коли запитували: «Хочеш на «бесі» покататися?»

Згадується кава, реакція на дитячі малюнки, розмови не про війну на донбаських позиціях…

Піхота неймовірно пишається тим, що вона піхота! І вона готова вгризатися в землю, стояти стіною між ворогом і зовсім незнайомим людьми, яких називають «мій народ».

Не можу виокремити когось з вас одного, але вітаю зі святом всіх справжніх: хто герой мовчки і на ділі, а не на словах, хто за сім років війни не зрадив принципам і власній позиції, хто отримав шрами і поранення і знову повернувся до війська.

Українська піхота, ви своєю впертістю, божевіллям і відвагою  досягли рівня однієї з кращих у світі. У вас є чому повчитися іншим і ви точно знаєте ціну цих знань.

Дякую вам за захист! Бережіть себе! А я трохи покопирсаюся у спогадах, пов’язаних з вами.