Site icon Bituk Media

Чому ми не можемо встояти перед котячим нявканням: наука пояснює хитрощі пухнастих

Фото - feliway.co.uk

Котяче нявкання, муркотіння та повільне кліпання очима — це не просто милі звички. За допомогою таких сигналів тварини спілкуються з людьми, привертають їхню увагу й навіть повідомляють про свої потреби. Науковці дослідили, як працюють ці своєрідні “інструменти” котячої комунікації. І деякі результати можуть змінити наше уявлення про домашніх улюбленців.

Коти вміють привертати увагу людей за допомогою звуків, поглядів і рухів тіла. Вони можуть змінювати спосіб спілкування залежно від ситуації та присутності господаря. Про це свідчать результати кількох наукових досліджень, які показують, наскільки тонко ці тварини пристосувалися до життя поруч із людьми.

Один з найцікавіших способів котячого спілкування дослідники виявили ще у 2009 році. Науковці з Університету Сассекса вивчали, як коти муркочуть, коли хочуть отримати їжу.

Команда під керівництвом дослідниці Карен Маккомб описала особливий тип звуку — так зване “муркотіння-випрошування”. Воно поєднує звичне низьке муркотіння з високим звуком, схожим на плач немовляти.

Цей акустичний прийом, схоже, діє на людей особливо ефективно. Учасники експерименту, які слухали записи такого муркотіння, сприймали його як більш настирливе й термінове, ніж звичайне. Водночас звук здавався їм менш приємним. Дослідники припускають, що люди особливо чутливі до сигналів, які нагадують дитячий плач і потребу в негайній увазі.

Але коти використовують не лише голос. Важливу роль у їхньому спілкуванні відіграють і очі.

У дослідженні 2020 року, опублікованому в журналі Scientific Reports, науковці вивчали так зване повільне кліпання. Це коли кіт повільно примружує очі, а потім ненадовго заплющує їх.

Виявилося, що тварини реагують на такий жест із боку господарів і часто кліпають у відповідь. Крім того, коти охочіше наближалися до людей, які подавали їм цей сигнал.

Повільне кліпання вважають одним зі способів позитивного спілкування між котами та людьми. Тож якщо хочеться показати своєму улюбленцю прихильність, можна спробувати повільно примружити очі й подивитися на нього. Є шанс, що він відповість тим самим.

Ще переконливіше те, як коти змінюють свою поведінку, коли поруч є людина, здатна їм допомогти. Це показало нове дослідження науковців із Університету Сан-Паулу в Бразилії.

Учасниками експерименту стали 38 домашніх котів. Перед ними поставили закриту пластикову коробку з улюбленою їжею. Тварини могли відчувати її запах, але самостійно відкрити коробку не могли. За кожним котом спостерігали протягом хвилини спочатку в присутності уважної людини, а потім наодинці.

Різниця виявилася помітною. Коли людина була поруч, коти нявкнули загалом 86 разів. Коли залишалися самі, дослідники зафіксували лише 20 нявкань. Під час нявкання тварини також часто шукали погляд людини, переводячи очі то на неї, то на коробку з їжею. На думку дослідників, коти спрямовували свої звуки саме до тих, від кого сподівалися отримати допомогу. Водночас науковці поки не можуть стверджувати, що тварини свідомо дотримуються певної стратегії.

Тобто кіт може розуміти, коли варто звернутися до людини по допомогу, а коли нявкати немає сенсу.

І це ще не всі здібності пухнастих. Дослідження, опубліковане у 2019 році в журналі Scientific Reports, показало, що домашні коти здатні впізнавати власні імена. Вони відрізняють їх від інших слів і навіть від імен інших котів.

Під час експерименту тварини реагували на звучання свого імені інакше, ніж на схожі за звучанням слова. Однак це зовсім не означає, що кожен кіт прибіжить на поклик. На відміну від собак, які часто охоче підходять до господаря, почувши своє ім’я, коти можуть спершу зафіксувати почуте, а вже потім самостійно вирішити, чи варто реагувати.

Та навіть якщо коти добре знають, як привернути увагу людей, це не означає, що люди завжди правильно розуміють їхні сигнали.

У дослідженні 2024 року, опублікованому в журналі Applied Animal Behaviour Science, науковці перевіряли, наскільки точно люди можуть розпізнавати емоційний стан котів. Для цього 630 учасникам показували відео з тваринами в різних ситуаціях. Люди мали визначити, що відчувають коти, орієнтуючись на їхні звуки, мову тіла або на обидва типи сигналів одночасно.

Результати показали, що найкраще люди розуміли тварин, коли могли і чути їх, і бачити. У таких випадках учасники правильно визначали емоційний стан котів у 91,8% випадків. Якщо ж вони орієнтувалися лише на звуки, точність знижувалася до 72,2%.

Найскладніше людям було розпізнати, коли коти почуваються некомфортно або незадоволені. Тож саме нявкання не завжди допомагає зрозуміти, що відбувається з твариною. Щоб краще розібратися в її настрої, варто звертати увагу також на положення вух, рухи хвоста, очі та загальну позу.

Чи можна назвати таку поведінку маніпуляцією? Науковці поки не можуть довести, що коти свідомо намагаються керувати господарями. Однак дослідження свідчать: тварини добре помічають людську увагу та вміють пристосовувати до неї свої сигнали.

Іноді одного наполегливого муркотіння, повільного кліпання чи вчасного нявкання виявляється достатньо, щоб людина відклала всі справи й пішла до миски по корм. Можливо, коти просто давно зрозуміли, як ми влаштовані.

Як розповідало BitukMedia, новозеландець Джейсон Вінфілд вирішив, що його улюбленці заслуговують на розумніший сервіс. Він створив роботизовану годівницю, яка стежить за мискою, а за твариною — ще пильніше.