Туринська плащаниця, яку пов’язують із похованням Ісуса Христа, знову здивувала науковців. Новий аналіз ДНК виявив на реліквії сліди арахісу, бананів, котів, курей і щонайменше 14 людей. Чому ці знахідки не доводять підробку, але відкривають нові сторінки її історії?
Про це повідомляє Iflscience.
Туринська плащаниця – одна з найвідоміших і водночас найсуперечливіших християнських реліквій. Її походження досі викликає запеклі дискусії серед істориків, археологів і богословів. Найдавніша документальна згадка про плащаницю датується 1354 роком, коли вона з’явилася у французькому місті Ліре.
Тепер міжнародна група дослідників повторно проаналізувала зразки органічних залишків, які були відібрані з поверхні тканини ще у 1978 році. Завдяки сучасним методам генетичного аналізу вдалося отримати значно більше інформації, ніж це було можливо майже пів століття тому.
Вчені виявили ДНК щонайменше 14 людей, які в різний час контактували з плащаницею. Один з генетичних профілів, як вважають автори роботи, майже напевно належить досліднику, який працював із реліквією у 1970-х роках.
Також були знайдені генетичні сліди людей із Європи, Близького Сходу та Індії. Особливу увагу дослідників привернув рідкісний генетичний сигнал, пов’язаний із друзами — невеликою арабомовною етнорелігійною спільнотою Близького Сходу.
Що є фактом
Дослідники також виявили на тканині ДНК великої кількості рослин і тварин. Серед них:
- арахіс;
- банани;
- морква;
- помідори;
- огірки;
- дині;
- картопля;
- фісташки;
- перець;
- кукурудза.
Крім рослин, на плащаниці знайшли генетичні сліди котів, собак, курей, свиней, великої рогатої худоби, коней, кроликів, мигдалю, волоських горіхів, а також тріски, сірої кефалі та навіть середземноморського червоного корала.
Учені підкреслюють, що тканина протягом століть перебувала у різних місцях, її перевозили, виставляли для паломників і досліджували. Тому накопичення різноманітних біологічних слідів є цілком закономірним.
Що поки залишається лише гіпотезою
Деякі висновки авторів дослідження поки що мають статус припущень, а не доведених фактів.
Наприклад, приблизно 40% людської ДНК, знайденої на плащаниці, має генетичні ознаки, характерні для Індії. Науковці припускають, що це може свідчити про походження льону, з якого виготовили тканину: можливо, його імпортували з долини Інду. Однак це лише одна з можливих версій, яка потребує подальших досліджень.
Ще одне припущення стосується рослин американського походження — зокрема арахісу, картоплі та кукурудзи. Дослідники вважають, що їхня ДНК ймовірно потрапила на плащаницю вже після 1492 року, коли європейці почали активно завозити ці культури з Америки.
Що це означає
Автори дослідження наголошують: отримані результати не дозволяють встановити справжній вік плащаниці та не можуть підтвердити або спростувати її автентичність.
Натомість вони показують, що за століття існування тканина накопичила величезну кількість біологічних слідів, які можуть розповісти про людей, місця та предмети, з якими вона контактувала.
“Плащаниця є своєрідним архівом генетичної інформації, що накопичувався протягом століть людської взаємодії та впливу навколишнього середовища”, — зазначила одна з авторок дослідження, професорка Ноемі Прокопіо.
На її думку, сучасні методи судово-генетичного аналізу дозволяють відкривати нові сторінки історії навіть у добре відомих історичних артефактів, хоча далеко не всі питання про їхнє походження вже мають відповіді.
Як розповідало BitukMedia, 3D-моделювання ставить під сумнів походження Туринської плащаниці. Найбільш таємничий шматок тканини у світі не був обернутий навколо закривавленого тіла. Так вважає бразильський 3D-дизайнер і спеціаліст з цифрової реконструкції облич Сісеро Мораес, який провів комп’ютерне моделювання реліквії.