Ще до того, як інтернет заполонили меми з котиками, був Волтер Чандоха (Walter Chandoha) — фотограф, який перетворив звичайних домашніх котів на справжніх зірок. Нова книга вшановує легендарного котофотографа.
Про це розповідає EuroNews.
Ранні роботи Волтера Чандохи тепер зібрані в новій книзі “Сімейні коти: з архіву 1949–1968” (Family Cats: From the Archive 1949-1968), яка відкриває архівні знімки, частина з яких публікується вперше.
Історія почалася майже як легенда. У 1949 році, після служби військовим фотографом під час Другої світової війни, Чандоха повернувся до США і навчався маркетингу в Нью-Йоркському Університеті. Одного морозного вечора дорогою додому він натрапив на маленьке сіре кошеня, яке тремтіло просто під снігопадом.
Чоловік забрав його додому, і разом із дружиною Марією вони швидко зрозуміли: це не просто кіт, а справжній пухнастий ураган. Коли тварина почала носитися квартирою під звук заводського гудка, Марія вигукнула: “Цей кіт — loco (“божевільний”)!. Так і з’явилося його ім’я.
Саме Локо став першою і головною музою Чандохи. Фотограф ловив його у стрибках, у кумедних позах, за розгляданням власного відображення — і ці, здавалося б, випадкові кадри передавали щось більше: характер, гумор і дивну магію котів.
Ці фото швидко привернули увагу журналів по всьому світу — фактично “завірусилися” ще задовго до цифрової епохи. Відтоді Чандоха присвятив свою кар’єру зйомці котів (а згодом і собак), ставши одним із найвідоміших фотографів тварин у світі.
Нова книга видавництва Damiani Books відрізняється від попередніх збірок особливою інтимністю. Чорно-білі знімки показують не просто котів, а життя родини, в якому вони були не лише улюбленцями, а й повноцінними “співучасниками” творчості.
Усі ці коти, як і Локо, були врятованими. Вони жили поруч із фотографом щодня, довіряли йому і ставали його натхненням.
З роками коти стали невід’ємною частиною інтернет-культури — від Keyboard Cat до Grumpy Cat. Але задовго до цього Чандоха вже вмів передавати їхню дивакувату природу і майже людські риси.
Його стиль вирізнявся уважністю до деталей, терпінням і щирою любов’ю до тварин. Він умів показати унікальність кожного кота, створюючи живі й близькі глядачу образи.
Фотограф також переосмислив сам підхід до портрету: його роботи часто нагадували людські портрети, змінюючи уявлення про те, як можна зображати домашніх тварин.
За свою кар’єру Чандоха досяг вражаючого комерційного успіху: його фото з’являлися у сотнях реклам, на понад 300 обкладинках журналів, упаковках кормів, пазлах і календарях. Вони вплинули на ціле покоління митців, зокрема на Енді Ворхола, який створив книгу Holy Cats.
І все ж найбільше дивує інше: як йому взагалі вдавалося працювати з котами. Адже, як знає кожен власник, вони не дуже люблять виконувати команди. Навіть відомий тренер тварин Рей Бервік називав роботу з котами однією з найскладніших — зокрема під час зйомок фільму жахів 1969 року “Котяче око” (Eye of the Cat).
Секрет Чандохи був у довірі. Він міг годинами чекати ідеального кадру, вибудовуючи з тваринами майже партнерські стосунки.
Його роботи й сьогодні не втрачають актуальності. Нещодавно їх навіть показували на Тижні моди у Мілані в колаборації з креативною студією TOILETPAPER — там персидські коти дивилися на глядачів із тортів і дизайнерських меблів.
Ця позачасовість — головне, що, за словами родини фотографа, вони хочуть передати через нову книгу: світ змінюється, але любов до котів — ні.
Як розповідало BitukMedia, у Львові з’явився новий шанс на порятунок для чотирилапих пацієнтів. У ЛКП “Лев” у тестовому режимі запрацював банк крові для котів — і вже є перші донори. Хоча стати таким може далеко не кожен пухнастий.