Як пройти суд Осіріса, не бути з’їденим чудовиськом і здобути вічність? Давні єгиптяни мали власну інструкцію з виживання в потойбіччі — і тепер один із найрідкісніших її примірників вперше постає перед публікою. У США вперше показали повний позолочений сувій давньоєгипетської “Книги мертвих”.
Про це розповідає The Guardian.
У Бруклінському музеї відкрилася виставка “Розгортання вічності: Бруклінські книги мертвих” (Unrolling Eternity: The Brooklyn Books of the Dead), де представили повну й позолочену версію “Книги мертвих” віком понад 2 000 років.
… У давньому Єгипті шлях до вічності був сповнений небезпек. Душа померлого мала пройти випробування та постати перед богом Осірісом і ще 42 божествами. Там її серце зважували на терезах проти пера істини. Якщо щось ішло не так — душу пожирала страхітлива богиня Амміт, істота з частинами лева, крокодила й гіпопотама.
Щоб уникнути такого фіналу, єгиптяни створили збірку з приблизно 160 заклинань — те, що в XIX столітті німецький єгиптолог Карл Ріхард Лепсіус назвав “Книгою мертвих”. Дослівний переклад з єгипетської звучить як “Книга денного пришестя” або “Заклинання денного виходу на світ”.
Примірник, який нині експонується, датують періодом між 340 і 57 роками до нашої ери. Він — один із приблизно десяти відомих у світі позолочених папірусів такого типу.
За словами єгиптологині Єкатерини Барбаш, це перший позолочений папірус, який вона побачила за десятиліття досліджень. Особливість експоната — він повний. Чисті аркуші на початку й наприкінці сувою свідчать, що текст зберігся без втрат, а це рідкісний випадок для настільки крихкого матеріалу.
Окремі елементи — корони, сонячні диски, святилища — вкриті золотом. У давніх єгиптян золото символізувало божественність і вічність: воно не тьмяніє, а отже пов’язувалося з безсмертям. “Єгиптяни вірили, що боги мають золоту шкіру, срібні кістки й волосся з лазуриту”, — пояснює Барбаш. Крім сакрального значення, позолота свідчила й про статус: такі сувої могли дозволити собі лише заможні родини.
“Книга мертвих” не була стандартизованим текстом. Заможні єгиптяни замовляли власні версії у писарів, які добирали заклинання індивідуально. Тексти могли відрізнятисядобором розділів, порядком заклинань, формулюваннями і навіть правописом.
Іноді писарі поспіхом дописували рядки, намагаючись умістити все на папірусі. “Це складно читати, але в цьому відчувається людяність”, — кажуть дослідники.
Виставлений сувій має складну історію. У XIX столітті його привіз до США британський лікар Генрі Ебботт, який показав його на великій виставці, сподіваючись продати. Проте покупця він не знайшов, але сувій зацікавив поета Волта Вітмена – той навіть підписався в книзі відвідувачів Ебботта 20 разів і згадував багато разів про книгу у своїх есе.
Згодом сувій опинився в Нью-Йоркському історичному товаристві, а у 1948 році перейшов до Бруклінського музею. У 2000-х роках команда на чолі з реставратором Ахмедом Тареком та музейними фахівцями Лізою Бруно, Сарою Боун і Джозефіною Дженкс три роки працювала над тим, щоб обережно відокремити крихкий папірус від кислотної підкладки та зберегти його для майбутніх поколінь.
Фахівці обережно зволожували матеріал спеціальними гелями, відокремлювали його й монтували на надтонкий японський папір із волокон кодзо — товщиною лише 0,02 мм. “Це ніби взяти пластівці з пшениці й розплющити їх — настільки все крихке”, – пояснює реставраторка Ліза Бруно.
Виставка вже викликала ажіотаж, пише видання. “Люди вражені — і я теж”, — кажуть реставратори. “Сувій такий тендітний і водночас надзвичайно витончений, немов павутина”.
І поки сучасний світ шукає відповіді на питання про життя після смерті, давній Єгипет нагадує: до вічності краще готуватися заздалегідь — і бажано із золотом.
