Site icon Bituk Media

Їх там “не могло бути”: у крижаних водах Антарктиди зняли гігантську акулу (ВІДЕО)

Тихоокеанська полярна акула (Somniosus pacificus. Фото ілюстративне, Getty.

У крижаних водах біля Антарктиди вперше зафільмували тихоокеанську полярну акулу — і це відкриття може змінити уявлення вчених про поширення цих хижаків у Південному океані. Йдеться про температури води, які не витримує більшість видів глибоководних істот.

Про це розповідає EuroNews.

У січні 2025 року камера дослідників з Minderoo-UWA Deep-Sea Research Centre зафільмувала велику тихоокеанську полярну акулу (Somniosus pacificus) на глибині 490 м. Зйомка відбулася поблизу Південних Шетландських островів неподалік Антарктичного півострова — у межах Південного океану (Антарктичного океану). Температура води на цій глибині становила лише 1,27°C.

Дослідник Алан Джеймісон з Університету Західної Австралії зізнається, що команда не розраховувала на таку “зустріч”. “Існує загальне правило, що в Антарктиді акул не буває. Ми спустили камеру, не очікуючи їх побачити”, — каже він.

Втім у світлі прожектора з’явилася масивна постать завдовжки приблизно 3–4 м. “І це навіть не маленька особина. Це справжня махіна. Вони як танки”, — додав вчений.

За словами незалежного біолога Пітера Кайна з Університету Чарльза Дарвіна, раніше акул настільки далеко на південь офіційно не реєстрували.

На відео також видно морського ската — родича акул, який спокійно лежить на дні й не реагує на хижака. Скатів у цих широтах фіксували й раніше, але акул — вперше.

Вчені мають кілька пояснень. Можливо, зміни клімату та потепління океану розширюють ареал акул. Але не виключено, що вони мешкали тут давно — просто через віддаленість регіону їх ніхто не бачив.

Антарктичний океан має складну шарову структуру вод до глибини близько тисячі метрів. Холодні, щільні маси знизу майже не змішуються з опрісненою водою зверху — результат танення льодовиків.

За словами Джеймісона, акула трималася приблизно на глибині 500 м, ймовірно, тому що це був найтепліший шар води. Дослідник припускає, що інші антарктичні акули можуть жити на подібній глибині, харчуючись тушами китів, гігантських кальмарів та інших морських істот, які опускаються на дно.

На таких глибинах у водах Антарктиди встановлено дуже мало дослідницьких камер. До того ж вони функціонують лише влітку Південної півкулі — з грудня до лютого.

“Інші 75% року ніхто туди не заглядає. Тому ми й натрапляємо на такі сюрпризи”, — підсумував Джеймісон.

Відзняті кадри вже називають історичними, адже вони відкривають нову сторінку в дослідженні життя в одному з найменш вивчених куточків планети.

Як розповідало BitukMedia, задовго до мегалодона й навіть до появи китів у водах навколо сучасної Австралії панував інший морський монстр. Вчені з’ясували: гігантська акула з сучасної еволюційної лінії з’явилася на планеті на 15 мільйонів років раніше, ніж вважалося досі.