Менше двох десятків на всю Україну: на Поділлі знайдено ще один “чумний хрест”

Кам’яний хрест, про який знали, але не могли знайти, десятиліттями ховався в лісі. Коли ж його нарешті вдалося відшукати, дослідників чекала гірка знахідка — розтрощені уламки унікальної пам’ятки, що веде безпосередньо в рік однієї з найстрашніших епідемій XVIII століття.

Про це розповідає громадська організація “Україна Інкогніта” на своїй сторінці у Facebook.

Нове й до певної міри сенсаційне відкриття регіонального масштабу зробили учасник команди “Україна Інкогніта” Дмитро Полюхович та краєзнавиця з Городка на Хмельниччині Інна Абрам. У лісі поблизу села Лісоводи вони виявили уламки позацвинтарного кам’яного “чумного хреста”, встановленого на місці поховання жертви або жертв епідемії чуми 1770 року.

Такі пам’ятки є надзвичайною рідкістю. Станом на сьогодні в науковому обігу відомо про менше двох десятків “чумних хрестів” XVIII століття. Кожна нова знахідка не лише унікальна, а й додає важливі штрихи до розуміння того, як епідемії змінювали життя цілих регіонів.

Попри те, що жертв моровиць традиційно ховали біля будинків, аби не розносити селом чи містечком хворобу, і таких поховань були тисячі, кам’яних надгробків збереглося вкрай мало.

Причина не лише у втраті з часом. “Кам’яні хрести виготовлялися у центрах промислу. Потім, зазвичай у вересні, коли збирали врожай і люди мали гроші, торговці, “хрестовози”, розвозили їх по містечках і селах, де продавали або обмінювали на збіжжя. Зрозуміло, що під час пошесті вирушати в таку подорож було самогубством. Та й не пустили б їх нікуди — всюди стояли карантинні кордони”, – пояснюють фахівці з “Україна Інкогніта”.

Вказують вони й на величезному ударі пошестей по економіці. “Кам’яний хрест коштував чимало. До того ж не завжди залишалися рідні, які могли його поставити. Від чуми вимирали не лише цілі родини, а й цілі села”.

Близько 80% відомих нині “чумних хрестів” зосереджені на території колишнього Городоцького району. Це, зокрема, Іванківці, Сатанівська Слобідка, Крінцілів, а також присілки Сатанова — Спасівка та Кам’янка. Ці хрести пов’язані з епідеміями 1719, 1770–1771 та 1797–1799 років. Така концентрація пояснюється просто: саме тут діяли центри каменерізного промислу, зокрема в Іванківцях і Сатанові.

Про існування ще одного хреста в лісі біля Лісовод дослідникам було відомо давно, але точне місце залишалося загадкою. Лише після отримання уточнених даних Інні Абрам вдалося локалізувати пам’ятку. Після близько пів години пошуків у лісі хрест знайшли.

Втім, відкриття виявилося трагічним. За словами місцевих жителів, ще близько десяти років тому хрест стояв цілим на помітному насипі. Тепер на його місці — засипана яма, ймовірно залишена “чорними копачами”, а сам хрест розтрощений. Верхню частину знайшли за кілька метрів від основи, бічні рамена та фундаментальні фрагменти — зникли.

Первинні припущення про випадкове поховання або легенду про жінку, загиблу від блискавки, дослідники відкинули. Після часткового очищення поверхні стало зрозуміло: хрест справді “чумний”. Це підтверджує дата, викарбувана церковнослов’янськими літерами — АѰО, тобто 1770 рік, розпал епідемії чуми 1770–1771 років.

Частину напису вдалося прочитати: “Поставил сей крест раб Божий Іван…», а також згадку про храм Пресвятої Покрови та село Лісоводи. Цікаво, що ця парафія діє й сьогодні.

За словами Дмитра Полюховича, лісоводський хрест за формою та оздобленням дуже схожий на інший відомий “чумний хрест” із цього села. Це дає підстави припускати, що обидва вироби належать одному майстру — явище унікальне для подібних пам’яток.

Експедиція мала розвідувальний характер. Навесні дослідники планують повернутися на місце, щоб прозондувати ґрунт, знайти втрачені фрагменти та остаточно прочитати епітафію. Тоді ж може з’ясуватися, кому саме належить це поховання.

Як розповідало BitukMedia, напередодні Різдва Національний музей історії України отримав несподіваний і надзвичайно цінний подарунок — давній меч варязької доби, знайдений поблизу Радомишля. Артефакт може бути пов’язаний з трагічними сторінками підкорення древлянських земель Київською Руссю.