Вовк-рибалка: нове відео може переписати наше уявлення про розум тварин

На узбережжі Канади камера зафільмувала вовчицю, що витягує з води рибальську пастку, розриває її й забирає здобич. Це випадкова хитрість чи перший у світі доказ того, що дикі вовки можуть користуватися знаряддями?

Про це розповідає NBCNews.

На заході Канади зафіксували дивовижну поведінку диких вовків — і вона може свідчити про перший задокументований випадок використання знаряддя цими тваринами. Нещодавно встановлена камера зняла, як вовчиця пірнає у воду, хапає зубами поплавок, витягує на берег і наполегливо тягне прив’язаний до нього канат, доки з глибини не піднімається пастка. Усередині — риба, яку вона негайно поїдає.

Ці пастки належали народу Хайлцук — корінній спільноті Британської Колумбії. Вони встановили їх для вилову інвазивних зелених крабів, що руйнують підводні луки вугророслини, знищують середовище для морського життя та загрожують традиційним запасам їжі племені: молюскам, оселедцю та лососю.

Та коли рибалки повернулися до пасток, частина з них виявилася повністю знищеною. Спершу підозри впали на ведмедів або вовків, а місцями — навіть на інших ссавців, адже пастки були занурені глибоко у воду біля міста Белла-Белла.

Розв’язати загадку взялися науковці на чолі з Кайлом Артеллом із Коледжу екологічних наук і лісового господарства SUNY (США) та Полом Паке з Університету Вікторії (Канада). Вони встановили рухом-активовані камери — і вже за добу побачили злодія.

На відео видно, як вовчиця з дивовижною послідовністю виконує багатокрокову дію: знаходить поплавок, тягне за канат, дістає пастку з-під води та розриває її, щоб дістати рибу.

Науковці з команди дослідження зазначили, що така поведінка вказує на розуміння зв’язку між поплавком, канатом і недоступною пасткою, схованою під товщею води.

Чи є це “використанням знаряддя”? Серед учених немає єдиного погляду. Порівняльний психолог Бенджамін Бек, автор фундаментальних робіт про “тваринну технологічність”, вважає, що цей випадок демонструє високий рівень когнітивної складності, але не відповідає суворому визначенню використання знаряддя. Адже вовчиця не створила зв’язок між канатом і пасткою — вона лише скористалася вже наявним.

Проте дослідники визнають: навіть якщо це навчання на основі спроб і помилок, ефективне повторення багатокрокових дій свідчить про певне рівневе розуміння причинно-наслідкових зв’язків. Саме так ми трактували б поведінку людини в подібній ситуації.

Крістіна Гансен Віт, фахівчиня з поведінки тварин із Університету Лінчопінга, додає: схожі навички раніше спостерігали в неволі, коли вовки виконували завдання на “витягування мотузки” заради винагороди. Тепер цікаво, чи пошириться таке вміння серед диких вовків завдяки соціальному навчанню.

Адже якщо інші вовки переймуть цю стратегію, це може змінити уявлення про здатність хижаків адаптуватися до людських технологій.

Науковці наголошують: незалежно від того, чи є це “справжнім” використанням знаряддя, факт, що вовки використовують людські пристрої для досягнення своїх цілей, — надзвичайно важливий. І він демонструє, наскільки розумними й винахідливими можуть бути дикі тварини.

Як розповідало BitukMedia, в Єллоустоуні (США) через жорстоку сутичку з конкурентами загинула 11-річна одноока альфа-вовчиця. Вона була на чолі зграї з 36 тварин. Самиця не мала імені, але за життя встановила одразу кілька рекордів для свого виду.