Офіцер відділення цивільно-військового співробітництва 5-ї ОВМБр Віктор врятував тяжкохворе і покинуте цуценя. Сьогодні у символі підрозділу важко впізнати собаку, якому не давали шансів на життя.
Про це повідомили в 5-й окремій важкій механізованій бригаді.
Коли навколо руйнування й смерть, навіть маленьке життя стає символом надії.
Офіцер відділення цивільно-військового співробітництва штабу 5-ї окремої важкої механізованої бригади Віктор випадково натрапив на пакет, який хтось залишив на одній із локацій. Усередині — ледве живе цуценя: виснажене, хворе, ледь дихало. “Не виживе”, — казали побратими. Але військовий вирішив інакше.
Місяці виходжування, безсонні ночі, поїздки до ветеринарів і пошук ліків — усе це стало частиною нового фронту для Віктора. Попри втому й нестачу коштів, він не здавався – і цуценя вижило.
“Коли навколо стільки смерті, рятувати життя — це необхідність”, — каже офіцер.
Його назвали Сімік — на честь служби цивільно-військового співробітництва. “Зараз це енергійний, веселий, невгамовний пес, який став символом відділення ЦВС. Він завжди поруч з Віктором. Настільки, що з житлом стало складніше — не кожен готовий взяти до себе військового з собакою. Але Віктор не шкодує. Як можна шкодувати, коли Сімік піднімає настрій всім, хто знаходиться поруч?”, – йдеться у дописі бригади.
“Це Сімік знайшов мене, а не я його”, — усміхається офіцер.
Сьогодні Сімік став живим символом 5-ї окремої важкої механізованої бригади — нагадуванням, що людяність не втрачає сили навіть під звуки вибухів.
Людяність на війні — це про пакет, повз який можна було пройти.
Про вибір рятувати, коли легше здатися.
Про те, що залишатися людиною – це щоденний вибір.