“Я вийшла заміж, а не продалася”: молоді наречені переписують шлюбні традиції

Молоді американські наречені дедалі частіше порушують вікову традицію –  відмовляються брати прізвище чоловіка. Для мілініалок та представників покоління Z це не бунт, а свідоме рішення зберегти свою ідентичність. Бо “я – це я”, навіть після “так”.

Про це розповідає The New York Post.

“Для дівчат, які не змінили своє прізвище після весілля — скажіть, чому”, — запитала блогерка Люсі у своєму відео, яке набрало понад 438 тис. переглядів.
“Я ніколи не розглядала такий варіант, — каже вона. — Це моє ім’я, дане мені при народженні. Навіщо змінювати його заради когось іншого?”

Її слова спричинили справжню хвилю обговорень у соцмережах. Коментаторки погоджувалися: жінка не зобов’язана відмовлятися від своєї ідентичності лише тому, що виходить заміж.

“Це старомодна традиція, що походить із часів, коли жінок вважали власністю чоловіків. А люди – не власність”, — написала одна користувачка TikTok.
Інша додала: “Я вийшла заміж, а не продалася”.

Дехто пояснює своє рішення іронічно: “50% — фемінізм, 50% — ненависть до паперової тяганини”, — пожартувала одна коментаторка, натякаючи на складну бюрократію зміни документів. А інша відверто визнала: “Моє прізвище — Кінг (у перекладі “король”), його — Батлер (“дворецький”). Чому я маю йти на зниження?”.

Паралельно з цією тенденцією дослідження демонструють зростання кількості пар, що взагалі рішучіше переписують правила шлюбу — з першого ж дня. Наречені частіше обирають брючні костюми замість суконь, а дехто з чоловіків залишає престижну роботу, щоб стати “татом у декреті”. І для всіх них важливе одне — право на вибір.

“Я — це я, а не він”, — коротко підсумувала одна з дівчат під вірусним постом Люсі. Саме ця фраза стає своєрідним гаслом нового покоління американок, котре хоче будувати сімʼї без відмови від власної ідентичності, зазначає видання.

Як розповідало BitukMedia, авіакомпанія розбурхала соцмережі через нову програму найму бортпровідниць під назвою “повітряні тітоньки”. Саме вона викликала хвилю обурення. Чи справді це крок до рівності, чи просто елегантно загорнутий стереотип?