Чи може звичайна нитка з’єднати жінок із 51 країни — від Індії до Мексики, від Сирії до Кенії? Виявляється, так. І ця нитка стала символом сили, краси та солідарності у вигляді “Червоної сукні” — найбільшого вишивального проєкту у світі, який потратив до Книги рекордів Гіннеса.
Про це розповідає сайт реєстру світових рекордів.
Ідея народилася майже випадково. Британська художниця Кірсті Маклауд колись намалювала ескіз сукні на серветці в кав’ярні. Вона уявила вбрання, яке нагадувало б королівські сукні минулих століть, але водночас мало б сучасну душу. Так почалася історія, що охопила планету.
Головною метою Кірсті було підкреслити майстерність жінок-майстринь з усього світу, чию працю часто недооцінюють і низько оплачують.
“Я обрала вишивку, бо це доступне й інклюзивне мистецтво, – пояснила Кірсті. — Майже в кожного є голка з ниткою. А ще це повільна, медитативна робота — чудовий спосіб розповісти власну історію”.
Починаючи з 2009 року, “Червона сукня” мандрувала світом — від рук до рук, від країни до країни. У проєкті взяли участь біженки з Палестини, Сирії, майстрині з Індії, Саудівської Аравії, Мексики, Єгипту, а також десятків інших держав. Її створювали 380 майстринь протягом 14 років.
На кожному клаптику тканини — частинка особистої історії: серед орнаментів можна знайти китайський ієрогліф “жіноче рукоділля”, зображення гордого кенійського народу, білих птахів — символів міграції, квіти, зорі й тварин.


Вага сукні – майже 7 кг, а кількість стібків — понад мільярд. Вона вже офіційно потрапила до Книги рекордів Гіннесса як наймасштабніший вишивальний проєкт у світі.
Для багатьох учасниць проєкт став не лише творчим, а й соціальним шансом. 141 майстриня отримала оплату за свою роботу, а всі учасниці надалі діляться прибутками від виставок і продажу сувенірів.
Таким чином “Червона сукня” стала не просто витвором мистецтва, а платформою підтримки жіночої творчості й історій, які часто залишаються непочутими.
Після завершення вишивання сукня не осіла в музеї. Вона продовжує подорожувати світом, зупиняючись у галереях та на виставках, надихаючи глядачів і майстринь. У найближчі роки її покажуть у Нідерландах, Австралії та Руанді, а Кірсті Маклауд уже видала книгу про історію проєкту.
Як розповідало BitukMedia, дослідниця вишивки Ольга Шустік зібрала на Рівненщині унікальну колекцію із 30 картин, вишитих у техніці “бузок”. Колись ця техніка була поширена на історичній Волині. Проте зараз немає жодної майстрині, яка нею б володіла. Тож подивитися на них можна у культурно-археологічному центрі “Пересопниця”.