Підйом із пам’яттю в серці: 73-річний дідусь підкорив Говерлу у пам’ять про загиблого онука

Він мав би давно відпочивати на пенсії, але натомість щодня виходить на роботу і бере висоти, про які мріє молодь. 73-річний Анатолій із Миколаївщини здійснив сходження на Говерлу — найвищу гору України. І зробив це не для рекордів чи слави, а в пам’ять про свого онука, 18-річного морського піхотинця Артема Козія, який загинув на війні.

Про це розповідає “ШоТам”.

Онука Аліна зізнається: коли дідусь озвучив свою ідею, родина лише усміхнулася: “Йому треба відпочивати, а не на гору жати!”

Та пан Анатолій не відмовився від планів. Самостійно зібрав рюкзак, сів у автобус і вирушив у Карпати. “Ніхто не питав “навіщо”. Ніхто не зупиняв”, — пише онука в Threads.

Він здолав кілька пересадок і 18 кілометрів під спекою, аби врешті опинитися на вершині. Там зробив фото у футболці з портретом онука Артема. Туристи з Дніпра, які зустріли його на маршруті, допомогли знімком на тлі гір.

“Дідусь казав: “З Артемкою піду””, — розповідає Аліна.

Артем Козій служив матросом у 36-й окремій бригаді морської піхоти та загинув у 2020 році біля Павлополя на Донеччині. У тій же бригаді воював і його батько, Євген Козій – зять пана Анатолія. Він поліг у боях за Маріуполь у 2022-му.

Своїм сходженням чоловік увічнив пам’ять про обох. А допис Аліни про його подорож зібрав у соцмережах понад 170 тис. переглядів, сотні коментарів і поширень.

Попри свій вік, пан Анатолій не уявляє життя без роботи. Він досі працює черговим електриком. “Скільки пам’ятаю, у нього завжди було по дві роботи. Зараз, слава Богу, лише одна. Але я все одно не можу його зловити з його графіком”, – каже Аліна.

Історія дідуся з Миколаївщини стала вірусною. Користувачі соцмереж пишуть, що їх мотивує вчинок пана Анатолія.

Як розповідало BitukMedia, у річницю загибелі 25-річного спецпризначенця з Кропивницького Ігоря Замоцького його родина, друзі та побратими здійснили те, про що він мріяв ще з дитинства – піднялися на найвищу вершину України. Захисник хотів підкорити Говерлу після чергового бойового завдання, але не встиг.