Нюх на історію: запах мумій хочуть відтворити для туристів

У Каїрі вчені дослідили запах мумій і були здивовані: вони пахнуть не гниллю, а… прянощами. Деревний, пряний та солодкий – саме такі запахи муміфікованих тіл згадуються у нещодавньому дослідженні Єгипетського музею. Іншими словами — цілком приємний аромат, якщо врахувати вік тіл – близько 3000 років!

Про це розповідає Science Focus.

Поєднання людей-“нюхачів” та хімічного аналізу показало, що джерелом запаху є не тільки олії, бальзами та смоли, які використовувались для консервації тіл в давнину. Мускус також виходив від музейних консерваційних засобів, і навіть від мікробіологічної активності мумій у міру їхнього розкладання.

Запах, кажуть дослідники, настільки характерний та унікальний, що його можна відтворити для відвідувачів музею. Таким чином науковці хочуть зробити досвід знайомства з муміями більш глибоким — не лише візуальним, а й ароматичним.

Крім того, вивчення запаху може стати інноваційним способом стежити за станом муміфікованих тіл без шкоди для них.

Як проводили досліди? Дослідження, опубліковане в журналі Американського хімічного товариства (Journal of the American Chemical Society), вперше систематично вивчає запахи муміфікованих тіл, використовуючи поєднання інструментальних та сенсорних методів, серед яких електронний “ніс” та навчені фахівці. Загалом було вивчено дев’ять давньоєгипетських муміфікованих тіл.

Дослідники використовували газовий хроматограф у поєднанні з мас-спектрометром для вимірювання та кількісної оцінки хімічних речовин, що виділяються дев’ятьма муміями з Єгипетського музею в Каїрі. Крім того, група навчених людей описувала запахи з точки зору якості, інтенсивності та приємності.

Об’єднавши ці методи, дослідники змогли визначити, чи виходив хімічний запах від артефакту, від консервантів або пестицидів, які могли бути додані пізніше. Або від природного зношування мумії з роками через плісняву, бактерії та інші мікроорганізми. Дослідження продемонструвало ефективність визначення запаху як неінвазивного та неруйнівного методу хімічної класифікації та аналізу давніх останків.

На додаток до отримання більш глибокого уявлення про збереження стародавніх муміфікованих тіл та їхньої матеріальної історії, дослідження дозволить музеям залучати аудиторію не лише візуально, а й за допомогою нюху, створюючи “пахкі ландшафти”.

Як розповідало BitukMedia, вперше за 2800 років світ побачив обличчя жриці, яка заспокоювала богів піснею. Давньоєгипетську співачку Мересамун з храму Амона у Карнаці оживили науковці — не через магію, а за допомогою КТ-сканів і цифрової реконструкції. Її обличчя виявилося таким само гармонійним і спокійним, як і музика, яку вона виконувала у святилищі.