У Національній дитячій спеціалізованій лікарні “Охматдит” успішно провели трансплантацію печінки трирічному Богданчику з Шепетівки. Донором став його батько Олександр, який, попри хвилювання, зібрався з духом і сказав: “Це для моєї дитини — я впораюся”. Попереду на хлопчика чекає ще одна операція, але головне, що шанс на життя він вже отримав.
Про це розповіли в “Охматдиті”.
“Коли Богданчик народився, здавалося, що все буде добре. Але вже з перших днів мама помітила — щось не так. Його шкіра мала неприродно жовтий відтінок. У місцевому пологовому сказали, що це фізіологічна жовтяниця і вона мине. Але навіть через три місяці змін не було”, – пише пресслужба лікарні.
Лише після обстеження в київському кардіоцентрі через вроджену ваду серця, тетраду Фалло, медики запідозрили іншу патологію
Так хлопчик вперше потрапив в “Охматдит”. Тамтешні фахівці одразу звернули увагу на характерний відтінок шкіри та ахолічний кал — ознаки біліарної атрезії, тобто відсутності жовчевивідних шляхів. У відділенні ургентної хірургії дитину терміново прооперували. Хоч операцію Касаї бажано робити до двомісячного віку, лікарі не здалися й прооперували малюка, коли йому було вже майже чотири місяці.
“У дитини була подвійна складна патологія — і печінкова, і серцева. Ми довго радилися з лікарями кардіоцентру, з чого починати, тому що ризик був великий у кожному випадку. Зрештою вирішили: спершу трансплантація печінки, а вже потім — кардіохірургія”, — розповідає лікар-трансплантолог Олег Годік.
Фактично перший рік життя Богданчик провів у відділенні для малюків з інфекційними ускладненнями. Команда “Охматдиту” стабілізувала стан дитини, допомагала набрати вагу й готувала до трансплантації.
“Богданчик фактично ріс у нашому відділенні. Це були постійні госпіталізації. Ми робили все, щоб він міг дійти до цього етапу в максимально стабільному стані”, — розповідає лікарка-педіатр Юлія Ткаченко.
Протягом останнього року ситуація стала критичною: у дитини виникли шлунково-кишкові кровотечі. Під час одного загострення на тлі грипу Богданчик впав у кому — медики врятували й тоді, але стало ясно, що часу обмаль.
Донором став батько — Олександр. “Спочатку він дуже хвилювався, але перед операцією зібрався з духом і сказав: “Це для моєї дитини — я впораюся”, — згадують лікарі.
Операція тривала понад 13 годин. У ній брала участь мультидисциплінарна команда з анестезіологів, хірургів, педіатрів, гепатологів, медсестер та інших спеціалістів.
Відтоді минув місяць. “До трансплантації він майже ні на що не реагував. А тепер їсть печиво, грається іграшками, бігає, легше сприймає нових людей. Ми бачимо прогрес, і це найголовніше”, — каже мама Марія.
Попереду ще реабілітація й операція на серці. Але головне — життя триває.


Як розповідало BitukMedia, завдяки посмертному донорству юнак, який загинув у ДТП, врятував три життя.