Не такі вже й прудкі: нове дослідження ставить під сумнів швидкість динозаврів

Схоже, людство перебільшувало швидкість динозаврів. Вчені припускають, що динозаври-тероподи могли рухатися в чотири рази повільніше, ніж вважалося раніше. Нові дані змінюють уявлення про їхню поведінку. А допомогли науковцям … цесарки і бруд різної консистенції.

Про це розповідає New Atlas.

Упродовж десятиліть вважалося, що динозаври на кшталт велоцираптора або тиранозавра вміли стрімко бігати, розвиваючи швидкість до 40 миль на годину (64 км/год). От тільки нове дослідження команди Ліверпульського університету Джона Мура у Великій Британії (Liverpool John Moores University in the UK) показало, що вони були набагато, набагато повільнішими. Темп пересування динозаврів могли суттєво переоцінити.

Як зазначають дослідники, наукові оцінки ґрунтувалися на формулі, розробленій зоологом Р. Макнілом Александером у 1976 році. Ця формула базувалася на довжині кроку, висоті стегна і масштабному коефіцієнті, отриманому зі спостережень за ссавцями. Її активно використовували для розрахунку швидкості пересування динозаврів за скам’янілими слідами. Але нове дослідження демонструє, що такі підходи не враховують ключового чинника — м’якого, багнистого ґрунту, в якому утворювались сліди.

Аби перевірити точність формули, дослідники провели серію експериментів з цесарками (Numida meleagris) — сучасними птахами, які анатомічно схожі на давніх тероподів. Їх фільмували під час пересування різними типами м’яких ґрунтів, а потім цифровим шляхом аналізували відбитки лап і реальну швидкість руху.

Результати здивували: виявилося, що стандартна формула значно переоцінює швидкість — іноді в 4,7 раза. Наприклад, повільне човгання цесарки зі швидкістю 1 км/год формула визначала як біг майже 5 км/год. У масштабі великих динозаврів це означає, що навіть некваплива прогулянка могла бути помилково інтерпретована як стрімкий біг за здобиччю.

Дослідники наголошують: форма сліду змінюється залежно від м’якості ґрунту, тому довжина кроку не завжди відповідає реальній швидкості. Це змушує переосмислити точність багатьох реконструкцій поведінки динозаврів, зокрема хижих перегонів чи міграцій.

Хоча це дослідження не заперечує того, що деякі динозаври справді могли бігати, автори закликають до обережнішого підходу: швидкість, розрахована за відбитками лап, має подаватися у широкому діапазоні, а не як точне число.

Також зазначається, що модель на основі цесарок має свої обмеження. Великі динозаври могли менше “провалюватися” в ґрунт, а їхні сліди — формуватися в інший спосіб. Тому потрібні подальші дослідження — з урахуванням розміру тіла, типу ґрунту та анатомії лап.

“Без додаткових спостережень за сучасними видами, зокрема птахами, що рухаються по м’яких поверхнях, розрахунок швидкості за скам’янілими слідами може бути глибоко хибним”, — підсумовують науковці.

Як розповідало BitukMedia, у Монголії палеонтологи ідентифікували новий вид динозавра, який є близьким родичем легендарного хижака Tyrannosaurus rex. Він став відсутньою ланкою між меншими тиранозаврами та гігантами типу T. rex, проливаючи світло на еволюцію цих домінантів пізнього крейдового періоду.