В обличчя історії: вчені реконструювали зовнішність жінки, яка жила понад 10 тисяч років тому

У Бельгії науковці відтворили образ жінки, яка жила понад 10 тис. років тому. Вони виконали точну реконструкцію обличчя мешканки епохи мезоліту, чиї останки виявили у бельгійській печері Марго. Ця робота поєднала передові технології ДНК-аналізу та майстерність палеохудожників.

Про це розповідає CNN.

Команда бельгійських вчених із Університету Гента здійснила прорив у вивченні доісторичних спільнот: дослідники змогли відновити зовнішність жінки доби мезоліту, яка жила на території сучасної Бельгії понад 10 тисяч років тому. Реконструкцію обличчя здійснили на основі зразків ДНК, отриманих із черепа, знайденого ще у 1980-х роках.

Реконструкцією займалися знамениті голландські фахівці – брати Кенніс, які раніше створили образи неандертальців. Їхня робота заснована не тільки на даних антропології, а й на результатах аналізу давньої ДНК. Жінка, яка дістала тимчасове ім’я “Марго” за місцем знахідки, постає з голеною головою, у шкіряній пов’язці з пір’ям і з ритуальними візерунками з охри – такими, якими її могли бачити одноплемінники близько 10 500 років тому.

За словами Ізабель Де Гроот, археологині, яка очолює проєкт “Мезолітична Бельгія”, жінка мала блакитні очі та світлішу шкіру, ніж більшість інших європейців того часу. Вона належала до тієї ж популяційної групи, що й відома “Людина з Чеддара”, виявлена у Великій Британії, але мала деякі відмінності в пігментації.

“Це змінює наше уявлення про генетичну одноманітність мисливців-збирачів у Європі. Ми бачимо, що ще в ті часи серед населення вже існувала генетична і зовнішня різноманітність”, — пояснює Де Гроот.

Згідно з реконструкцією, жінка мала високий носовий міст, масивні надбрівні дуги, що нетипово для жіночої черепної анатомії, і була у віці приблизно між 35 і 60 роками.

Рештки жінки було знайдено в печері Марго в місті Дінан, де в період 1988–1989 років під час розкопок також виявили ще вісім жіночих скелетів. Це незвично, адже більшість поховань тієї доби містять суміш чоловіків, жінок і дітей.

“Багато скелетів були посипані вохрою, що свідчить про ритуальні практики. Деякі тіла були накриті кам’яними уламками, а на одному з черепів виявили порізи, зроблені вже після смерті”, — розповідає Де Гроот.

Поховання використовувалися протягом кількох сотень років, попри те, що ці громади були кочівниками. Це свідчить про розвинену ритуальну та соціальну структуру спільноти.

Після аналізу ДНК дослідники з’ясували точний колір шкіри, волосся й очей жінки. А додаткові елементи — зокрема прикраси та татуювання — реконструювали на основі археологічних даних із інших стоянок у басейні річки Маас.

“На місцях стоянок ми знайшли кам’яні знаряддя праці, кістки диких тварин і рештки риби, що свідчить: ці люди жили з природи й постійно пересувалися”, — коментує археолог Філіп Кромбе.

Понад те, тепер вчені аналізують, чи були родичами поховані разом люди і наскільки рибна дієта впливала на їхнє життя.

Реконструкція обличчя жінки є не лише технологічним досягненням, а й символічним кроком у збереженні пам’яті про найдавніших мешканців Європи, яким ми завдячуємо своєю історією.

Як розповідало BitukMedia, томографія обличчя жінки, яка померла й була муміфікована в Єгипті 1500 років тому, дозволила реконструювати її риси без розмотування самої мумії. З’ясувалося, що у неї було коротке кучеряве волосся.