ШІ життєдайний: стародавні шедеври тепер оживають за години

Вчений із США створив ШІ-інструмент для реставрації старих картин.
Новітній метод може змінити світ мистецтва — і зробити доступними тисячі полотен, які роками лежали покинутими і безнадійними в музейних архівах.

Про це пише The Guardian.

Картини старих майстрів часто страждають від безжального впливу часу: тріскаються, вицвітають, у них відлущується або тьмяніє фарба. Їхня традиційна реставрація — надзвичайно трудомісткий процес, який може тривати місяцями або навіть роками. Через це такий необхідний догляд отримують лише найдорожчі шедеври.

Але новий підхід, який розробив аспірант Массачусетського технологічного інституту (MIT) Алекс Качкін, обіцяє відновлювати зруйновані твори лише за кілька годин — і без шкоди для оригіналу.

Качкін перевірив технологію, відновивши картину XV століття, яка була сильно пошкоджена. Вона покрилася тріщинами, а в тисячах дрібних місць фарба повністю зникла.

Інноваційна технологія поєднує сканування, обробку у Photoshop, застосування штучного інтелекту і полімерних матеріалів. Спочатку пошкоджене полотно сканують, щоб визначити всі ділянки, які потребують відновлення. У піддослідному полотні таких зон виявили понад 5 600.

Потім за допомогою Adobe Photoshop створюється цифрова маска, яка “заліковує” кожну тріщинку. Відсутні елементи додають вручну або за зразком з інших фрагментів картини чи навіть інших творів того самого художника. Так відсутнє обличчя немовляти було реконструйоване за аналогією з іншими роботами митця.

Готову маску роздруковують на тонкій прозорій полімерній плівці — вона накладається на оригінал без клею, а за потреби легко знімається без жодних пошкоджень.

Звичайна реставрація полотна зайняла б не менше 200 годин, але Качкін витратив у 70 разів менше часу.

Загалом для заповнення пошкоджених ділянок було використано понад 57 тис. кольорів. Виправлення покликані покращити картину, навіть якщо вони не ідеально вирівняні. Метод підходить для картин з рівною поверхнею, адже якщо знадобиться плівку можна зняти, не пошкодивши саму роботу.

Цифрова реставрація не замінює класичну, але може стати справжнім проривом у порятунку менш відомих творів мистецтва.

“Відкривається шлях до публічної експозиції сотень, а можливо й тисяч творів, які роками зберігаються в архівах через пошкодження та високу вартість реставрації”, — зазначає професор Хартмут Куцке з Музею культурної історії в Осло.

Алекс Качкін також упевнений, що його розробка допоможе повернути до життя безліч картин, які раніше не мали шансу на реставрацію.

Однак, як і у випадку з будь-якою новацією, залишаються питання етики: чи можна вважати мистецтвом полотно з полімерною накладкою? Чи не заважає вона сприйняттю оригіналу? Чи прийнятне “копіювання” втрачених облич?

Але навіть попри це, цифрова реставрація може стати революцією в охороні художньої спадщини — доступною, швидкою і дбайливою.

Як розповідало BitukMedia, в одному з найвідоміших музеїв Роттердама (Нідерланди) стався прикрий інцидент. Під час звичайного візиту дитина подряпала картину Марка Ротка вартістю близько 56 млн доларів. Пошкодження — незначне, але музей шукає фахівців для реставрації.