Його мрію здійснили рідні і побратими: на Говерлі згадали полеглого Героя України Ігоря Замоцького

У річницю загибелі 25-річного спецпризначенця з Кропивницького Ігоря Замоцького його родина, друзі та побратими здійснили те, про що він мріяв ще з дитинства — піднялися на найвищу вершину України. Захисник хотів підкорити Говерлу після чергового бойового завдання, але не встиг.

Про це розповідає “Суспільне Кропивницький”.

4 червня, напередодні першої річниці загибелі Ігоря Замоцького, на Говерлу вирушили його мама, тітка, сестра, друзі та побратими. Це було символічне сходження — на честь мрії, яку захисник України виношував з дитинства, відколи вперше побачив засніжену вершину під час сімейного відпочинку в селищі Солотвине на Закарпатті.

“Батько його підняв на підвіконня й каже: “Дивись, он видно верхівку гори”. Назва гори — Говерла. А Ігор: “Я хочу на Говерлу, я хочу на Говерлу”. І батько йому пообіцяв: “Синку, коли підростеш, ти обов’язково піднімешся і, це буде твоя вершина”. Коли він підріс і став на захист України, ця мрія в нього залишилась”, – згадує мама Героя Тетяна Замоцька.

За два дні до загибелі Ігор знову згадав про вершину. Побратимам він запропонував після бойового завдання взяти коротку відпустку й поїхати у гори. Але не встиг: 8 червня 2023 року під час штурму поблизу селища Благодатне на Донеччині Ігор прикрив собою побратимів — і загинув.

Сходження на Говерлу стало глибоко емоційним для тих, хто любив Ігоря. Мама розповідає, що дорогою їм траплялися символічні знаки. Спочатку — літера “З” на землі (перша літера прізвища Замоцький). Потім — пташка, яка кружляла над групою, наче закликаючи не зупинятися. Хоч синоптики обіцяли дощ, несподівано визирнуло сонце й вщух вітер. А на вершині мати перша побачила на горі серце зі снігу.

“Коли я сиділа на вершині, був ще один знак. Я думала про синочка, як мені без нього важко, як я його хочу обійняти, і до мене підійшов собачка. Він ліг біля мене й дивився вдалину туди, куди і я. А потім, коли ми збиралися спускатися, я знайшла серце з каменю. Ви ж розумієте, що навіть якщо хочеш знайти щось подібне, то не знайдеш, а воно мені попалося. Це ніби Ігор мені віддячив і сказав: “Мамочко, я тебе дуже люблю”. Я безмежно щаслива, що разом ми могли здійснити цю його мрію з тими, хто Ігоря любив і пам’ятає його і кого Ігор любив і поважав. Тепер Ігор назавжди з нами, на самій вершині нашої України”, — поділилася жінка.

На Говерлі встановили прапор зі стрічками — на них написали слова, які не встигли сказати Ігореві за життя. Також залишили пам’ятну табличку з QR-кодом, що веде на сторінку з історією воїна.

Ігор Замоцький народився 26 липня 1997 року у Кропивницькому. Навчався у школі №26, згодом — у Центральноукраїнському національному технічному університеті. У 2016 році підписав контракт на службу у військах спеціального призначення. З перших днів повномасштабної війни воював на передовій як старший оператор групи спецпризначення.

8 червня 2023 року під час боїв біля Благодатного на Донеччині Ігор героїчно загинув, прикривши своїх побратимів. Йому було лише 25.

Поховали Героя 16 червня 2023 року на Алеї слави Далекосхідного кладовища у Кропивницькому.

У 2023 році його мама створила петицію з проханням надати Ігорю звання Героя України. Вона зібрала 25 тисяч підписів. І 2024-го року Указом Президента молодшому сержанту Ігореві Замоцькому посмертно було присвоєно звання “Герой України”. Серед інших нагород — ордени “За мужність” ІІ та ІІІ ступенів, а також медаль “За військову службу Україні”.

2 червня 2025 року у Кропивницькому відкрили меморіальну дошку на честь Ігоря Замоцького. Її встановили на будинку на розі вулиці Велика Перспективна та вулиці, яку перейменували на його честь — вулиці Ігоря Замоцького.

8 червня родина та побратими також зібралися біля його могили у Кропивницькому — вшанувати пам’ять, згадати, обійнятися й знову сказати: Ігор — із нами. 

Як розповідало BitukMedia, польські вчені назвали новий вид тихоходів — унікальних мікроорганізмів — на честь загиблого біолога і військового Біжана Шаропова.