Вийшов вже другий ефір OnTheRecords — медіаплатформи від студентів-журналістів, які “деконструюють новини дня і щеплять від інформаційної отрути”. Цього разу в центрі уваги опинилося гучне інтерв’ю Володимира Зеленського американській програмі 60 Minutes на CBS.
Що насправді сказав Президент? Що залишилося між рядками? І головне — чи чує Захід Україну сьогодні?
Невизначеність як маркер епохи
Перші хвилини інтерв’ю — і ключове слово, яке звучить п’ять разів: невизначеність. Саме так Зеленський описує стан війни. Це питання, яке він чує не лише від журналістів, а й від Макрона, Байдена, інших лідерів. Таке враження, ніби світ ставить Україні одне й те саме запитання, відповідь на яке з кожним днем дедалі складніше артикулювати.
Емоційно — так. Інтонація, міміка, паузи. Але якби вимкнути звук, у кадрі був би чоловік, який пережив особисту трагедію. І це видно. І це працює.
Американський вектор: для Трампа чи для народу?
В інтерв’ю багато сигналів адресовано саме США. Зеленський говорить про залежність України від американської підтримки — прямо, але з нюансом. Без США буде більше втрат. Це не просто статистика — це послання Дональду Трампу, який повторює мантру про припинення війни задля збереження життів молодих людей. Зеленський фактично відповідає: “Відхід США — це не кінець війни. Це більше смертей”.
Мир і справедливість — не одне й те саме
На запитання, що для нього означає мир, Зеленський говорить про територіальну цілісність та справедливість: не можна завершити війну, не покаравши винних.
Укриття замість студії: реалії інтерв’ю
Найсильніший момент інтерв’ю — не слова, а місце. Зеленський говорить з укриття школи. Але ця сцена з’являється не одразу. Хоч мала б бути першою. Бо що краще ілюструє війну, ніж діти, які вчаться в бетонному підвалі під завивання сирен?
Діти. Мільйони історій — а цифр нуль
Тема дітей — священна. І тут хотілося більшого. Скільки пішло до школи? Скільки вчиться онлайн? Скільки випустилось у воєнних умовах? Скільки загинуло? Ми не почули цього. А могли б. Бо американський глядач — це емоція. І “діти під землею” — це тема, яка могла б зрушити навіть найчерствішого скептика.
Світ, який нічого не може вдіяти
“Чому ви не можете зупинити обстріли?” — питає журналіст. А Зеленський відповідає болючим фактом: усі організації, створені для миру, виявилися безсилими його гарантувати. Лаконічно. Без пафосу. Але як грім у студії.
175 мільярдів доларів США: рахунок, що викликав образу
Зеленський чітко пояснив: з $175 млрд — лише частина пішла в Україну. Решта — повернулась в економіку США. Але головне — не це. Головне — ніколи не ставити українському народу питання “А що ви зробили натомість?” Бо відповідь одна: неможливе. Ми зробили неможливе. І не просили натомість нічого, крім права жити.
Про “диктатора” — і програну інформаційну війну
Зеленський визнає: інформаційну війну в США програно. І в цьому теж багато чесності. Україні потрібні медіа, які говоритимуть англійською. На повну силу. Постійно. Бо одне інтерв’ю не змінить світ. Змінить — постійна інформаційна присутність України.
Гарантії безпеки — ілюзія чи необхідність?
Підписати можна все. Але що з того? Зеленський дає зрозуміти: гарантії мають значення тільки тоді, коли за ними — сила та дії, а не лише папірці з підписами. Він хоче гарантій, які не лежать на папері, а стоять за плечима. Тобто — союзників, готових діяти.
Дивіться цей випуск за посиланням.
“Ми не просто слухаємо. Ми вдумуємося у паузи. Ми розбираємо не лише сказане, а й несказане. Бо реальні відповіді — часто між рядками. І в кадрі. І в очах”, – наголошують студенти Київського фахового коледжу ПНЗ “Університет сучасних знань” разом із викладачкою — Заслуженим журналістом України, кандидатом наук, засновницею BitukMedia Інною Битюк.
Дивіться наступні ефіри OnTheRecords. Бо правда — глибше, ніж заголовки.
Підписуйтесь, щоб не пропустити наступні ефіри. Попереду — ще гостріше.
Аліна Петренко