Мер, бібліотекарка та барменка в одній особі: 90-річна жінка живе одна в цілому місті (ВІДЕО)

У глибинці штату Небраска, де прерії простягаються до горизонту, існує місто з населенням… одна особа. І ця жінка — пані мер, бібліотекарка, барменка та ще кілька посад водночас. Елсі Ейлер — єдина мешканка містечка Монові, яке потрапило до Книги рекордів Гіннесса через найменшу кількість населення.

Про це розповідає сайт Книги рекордів.

90-річна Елсі Айлер — єдина мешканка американського містечка Монові в штаті Небраска, яка вже кілька десятиліть утримує його від зникнення. Вона офіційно виконує всі адміністративні функції: є мером, скарбником, секретарем, бухгалтером (утримує бюджет, що включає фінансування чотирьох світлофорів) та видає… собі ж ліцензії на продаж алкоголю. Та найголовніше — вона зберігає живу душу свого містечка, обслуговуючи відвідувачів у місцевому барі, який водночас є і центром громади, і своєрідним музеєм.

Після переїзду в північну Небраску, коли вона була ще дитиною, Елсі росла тут разом із п’ятьма братами та сестрами. Вона познайомилася зі своїм чоловіком Руді у школі. Пара влаштувалась у Монові і стала свідками того, як населення скоротилося до двох осіб, а промисловість покинула цей район.

Після смерті чоловіка у 2004 році Елсі залишилась у місті сама. Саме з ним вона колись відкрила таверну, яка працює з 1971 року. Тут можна купити пиво за $2 і бургер за $3,5 — ціни майже як пів століття тому. А ще — відчути ту справжню сільську Америку, яка давно зникла.

“Бар — це місто. А я — місто”, — каже Елсі. І справді: з трьох активних будівель у Монові — будинок, бар і бібліотека — всі три належать їй. У 2005 році вона заснувала бібліотеку на основі 5 тисяч книжок, які залишив Руді. Тепер видає книги сама собі та тим, хто завітає.

Попри самотність, Елсі працює по 12 годин шість днів на тиждень. У барі збираються фермери, подорожні, старі друзі та туристи — вона приймала гостей із усіх 50 штатів США і понад 60 країн. А в 2018-му місто навіть потрапило до Книги рекордів Гіннеса, коли мережа Arby’s розмістила тут найбільший рекламний борд у світі.

Втім, слава Елсі не хвилює. Вона залишається вірною своїй землі та спогадам, а найбільше цінує не розголос, а увагу до своєї частинки Небраски.
“Я не розумію, що в цьому такого вражаючого. Але якщо це допомагає людям побачити, що на півночі штату теж є життя — то це добре”, — каже вона.

У 2021 році рідні, друзі та мешканці навколишніх містечок зібралися, аби відсвяткувати її 50-річний ювілей за шинквасом таверни. Донька Елсі, Рене, зізнається, що багато хто не розуміє справжньої цінності цього життя: “Люди не бачать ранкової кави, п’ятничного пива, справжньої людяності — того, що тримає маму тут”.

Схожі історії трапляються і в інших країнах. Наприклад, у французькому селі Рушфорша ще донедавна теж жила лише одна мешканка. Вона зізнавалася, що щаслива, маючи мало. Та, як і в Монові, життя таких місць тримається на одному імені. І коли його не стане — зникне і місто.

“Якщо почну думати про це, стане сумно, — каже Елсі. — Я не знаю, що чекає Монові в майбутньому. Але дуже хочу, щоб воно залишалося живим. Інакше це буде ще одна купа покинутих будівель при дорозі”.

Як розповідало BitukMedia, 100-річна італійка не збирається виходити на пенсію. Анна Поссі щодня працює баристою у своєму кафе, готуючи ароматну каву для відвідувачів. Довгожителька стверджує, що востаннє була у відпустці 67 років тому, проте її це цілком влаштовує. “Я серед людей. Мені добре тут”, — каже Анна.