Віктор та Тетяна Бондарчуки із села Іллінка Одеського району створили музей на власні заощадження. Артефакти збирали 11 років.
Про це розповідає Суспільне.
Предмети історії почали збирати з того часу, як торгували мотлохом в Одесі на Старокінному ринку.
“Грошей не було, зарплати не було, пенсія мінімальна, а музей хотів зробити”, каже Віктор Бондарчук. Родині допомогла місцева церква та Усатівська громада, до якої належить село.
“У музеї є римські динарії. Є скіфи, сармати. Є речі з курганів, які розпахали. Є зброя ще тих часів. Хрестики — срібляні, позолочені, мідні. Прикраси жіночі. Є карти. Карта Шуберта є. І хлопці, які цікавляться історією, вони копають тут, на міжлиманні. З тієї сторони лиману недавно була знайдена прикраса, якій десь 300 років. Багато знайдено на татарських стоянках”, — розповідає чоловік.
Місцеві принесли три патифони, із них зібрали один. Музикою із нього зустрічають усіх гостей. Сміються, танцювати можна. Є також робоча військова радіостанція із танка.
У музеї є весільня сукня, фасон якої був характерним у період після війни – вона зроблена із неочищеного шовку від шовкопрядів. Із заходу України привезли лляне вбрання, якому 130 років.
Село Іллінка знаходиться між Хаджибейським та Куяльницьким лиманами. У ХІХ ст. земля належала польському пану Йозефу Августу Іллінському. Серед кріпаків, які прибули з ним під Одесу, була і родина Бондарчуків. Є
“У 1809 році польський пан отримав землю на міжлиманні. І в 1910 році тут були організовані дві слободи: Іллінка та Августівка. У 1822 році із Житомирської губернії з села Великий Луг сюди були перевезені 11 сімей кріпаків, які тут заснували ці села”, – розповідають у родині.
Як розповідало BitukMedia, колекціонер і краєзнавець із Сум Сергій Гуцан створив унікальний музей “Причал Одіссея”. Там відчути на тодик можна кістки мамонта та скіфську кераміку.