Український уряд зміг втримати економіку України. Але на план, який він пропонує для відновлення, Захід дивиться дуже скептично. Україні потрібна модернізація.
2022 року Міністерство фінансів змогло залучити необхідні кошти і держава виконує свої функції без провалів. За це Мінфіну можна бути вдячним. Але цього мало. Нам потрібно було зараз залучати гроші і для програми швидкого відновлення, і для енергетичної системи і закупівлі енергоресурсів, і для фінансування бізнесу. Бо я нагадаю, що бізнес був недофінансований. 10 млрд ми мали залучити. Натомість інвестиції були на порядки менші, ніж ця сума.
То що ж робити? Маємо запропонувати світу наш план того, як має розбудовуватися і модернізуватися українська економіка. Натомість ця робота була, нажаль, завалена в національній раді. Самі експерти попрацювали чудово, але назагал була представлена програма абсолютно інша, не та, що напрацювали експерти.
Захід подивився на план, який був запропонований під час Конференції з питань відновлення України у швейцарському Лугано на початку липня минулого року, дуже скептично. Бо він виглядав скоріше як набір проектів, аніж ідеологія “що ж ми власне хочемо побудувати в Україні” – економічні свободи, європейська інтеграція, можливості для бізнесу, стрімке зростання. Все це не було відображена в ідеології Національного плану відновлення.
Має відбуватися модернізація замість відновлення
Але навіть до Лугано із ключовими інституціями була погоджена формула – українське лідерство має починати розбудову України, не очікуючи перемоги – і має відбуватися модернізація замість відновлення. Бо нам потрібна саме модернізація – інфраструктури, бізнесу, всього.
Перед конференцією у Берліні політики дослухалися до громадянського суспільства – і це уже була конференція про модернізацію. Але знову, українського плану там не було.
Український план не був оголошений на ще більш позитивній для України конференції у Парижі у грудні 2022-го. Фактично Україна за весь цей час не змогла створити план власної перебудови і модернізації.
За відсутності цього плану Захід фактично змушений шукати свою модель без глибокого розуміння потреб України. Він створює власні інституції і секретаріати на базі Єврокомісії, використовує традиційні інструменти фінансування через Мінфін. І це все абсолютно не відповідає тому, що потрібно Україні.
Ми провалили інститут стратегіювання минулого року.
Взагалі, світ дивергентний. У нас війна і падіння економіки, але це нові можливості. Інфляція у нас велика, але минулого року вона дала можливість виконати плани зі збору державних податків. Бо тепер ми долари, які отримуємо у вигляді допомоги від Заходу, переводимо у гривні, виконуючи наші фінансові зобов’язання.
У нас багато прогресивних міністерств – Мінцифри, Мінекономіки. І є міністерства, які лишаючись професійними, постійно стоять на граблях. Як то Мінфін – і його блокування податкових накладних.
Але загалом дорікнути Уряду, що він не втримав ситуацію в економіці, ми не можемо. Ми не звалилися у гіперінфляцію, у нас немає руйнувань логістичних шляхів. У багатьох пунктах ми вийшли в плюс. Але уряд же має відповідати і за політику, і за майбутнє. У багатьох сенсах уряд не зміг дати нам політичні підходи, які дали б нам 2023 року можливість не виживати, а зростати.
Бо що у нас закладено у бюджеті? 3% зростання? Це і близько не відновлення. Це означатиме, що наступного року ми також просідатимемо. Бо немає погляду на майбутнє. Створення мікрогрантів замало для того, щоб стартувати і розвивати малий і середній бізнес. Бізнесу потрібні сотні мільярдів гривень, податкова реформа, тотальна дерегуляція і мета реформи. Тоді бізнес буде драйвером економічного відновлення і наповнення бюджету України.
Постійні війни усіх проти всіх пов’язані із тим, що у корупції є економічний сенс
Вартість антикорупційних комплексних реформ в України, “податкової гільйотини”, антикорупційної реформи – не більш ніж 5 млрд доларів на рік. Але це дасть ефект уже 2023 року, і ми зможемо вийти в плюс із наповнення державного бюджету. Отже ми маємо попросити наших партнерів підстрахувати Україну для проведення антикорупційної реформи. І це буде краще, ніж інфраструктурна інвестиція.
Цього року ми чітко переконалися – ми можемо штампувати і штампувати антикорупційні органи. Але допоки є економічне підґрунтя для корупції, у нас буде вона залишатися і будуть війни одних корупціонерів із іншими і одних антикорупціонерів із іншими. Усі традиційні війни усіх проти всіх пов’язані із тим, що у корупції є економічний сенсі. Сам бізнес розуміє, що нам, як підприємцям, вигідно дати хабар для того, щоб уникнути надперевірок чи блокування накладних. Із цим треба боротися в економічним спосіб.
Більше того, рішення, які минулого року дозволили врятувати ситуацію, заклали жахливу бомбу в економіку 2023 року. Просто подивіться, що через брак доступу до фінансів не вистачило кредитування бізнесу під 5-7-9%. Озимої посіяли уже 40% від минулорічних обсягів. Асоціація аграріїв прогнозує, що буде міграції від пшениці до інших культур – до олійних чи до кукурудзи. Подивимося, як пройде весняна посівна, але 2023-го ми плануємо зібрати врожай в половину менший, ніж був цього року. Але поки оцінка від аграріїв така – 50%. Це означатиме, що наша ключова експортна позиція може знизитися набагато більше, ніж вдвічі, бо є ще внутрішнє споживання.
Уряд не спромігся чітко виробити позицію щодо бізнесу – де брати фінансування, чи буде проведена податкова реформа. За сьогоднішніми виступами президента Зеленського ми бачимо, що антикорупційній податковій реформі опиратимуться частина уряду, можливо, прем’єр-міністр і частина комітету Верховної ради із податкової політики.
Тож ситуація в країні склалася доволі дивна – більшість вважає, що ми готові і маємо провести рішучі реформи, дерегуляцію, митну, податкову реформу. Але воно все губиться через відсутність єдиного центру ухвалення рішень.
Що стосується світу, я не вважаю, що наступний рік буде рецесійним. Єдиним маркером може бути Китай, у якого буде неконтрольоване падіння економіки. Але думаю, що Пекін зробить усе, аби втриматися у плюсі. А отже і економіка всього світу втримається. І наша прогностична система і нейронна мережа і експерти показують, що не буде рецесії.
Ми пережили блекаути, ми пережили локдауни. Я вважаю, що тепер надходить рік інвестицій. Гроші, прибрані із фондового ринку, підуть в реальний сектор. Світ уже впорався із газовою залежністю від росії – LNG-термінали розгораються дуже швидко. Туреччина знайшла чергове родовище природного газу на 58 млрд кубометрів. Країни центральної Азії почнуть більш активно грати на ринку. Іран і Венесуела активніше долучаться до міжнародної торгівлі наступного року – з ними укладуть компроміс. Китай зараз теж намагається уникати економічних воєн, бо технологічні компанії намагаються масово відкривати дзеркальні виробництва в інших країнах – і це може суттєво зменшити експортний потенціал самого Китаю. Звісно, Китай трохи отримає преференції за рахунок здешевленого російського нафти і газу. Але Китай точно не буде продукувати економічні війни.
Я впевнений, що наступного року Україна повернеться навіть до експорту електроенергії – росія не спроможна знищити українську енергетичну інфраструктуру. А натомість ми за рахунок наших партнерів зможемо її навіть частково модернізувати.
Фото: https://www.instagram.com/libkos/