Сьогодні Фонд Сергія Притули заявив про купівлю супуника компанії ICEYE і отримання доступу до системи решти супутників компанії із технологію SAR протягом року. Такий супутник дійсно може надавати інформацію про території, окуповані росіянами. Він стане складовою нашої системи контролю за силами ворога. І хоч він не буде вирішальним засобом у цій війні, але дасть можливість отримати більш широку картину і, разом з тим, уникнути певної бюрократії із потужними космічними агенціями наших партнерів.
Це може бути конструктивно – ми зможемо співставляти дані із безпілотників, надпотужних супутників, які належать нашим партнерам, та із інших джерел, як проводять ідентифікацію об’єктів на землі. У нашому розпорядженні є дрони, які ведуть секторальний контроль і мають можливість контролювати територію протягом півгодини чи годину. Є радіолокаційні можливості, є оптичні можливості – ЗСУ мають різнопланову техніку. Усі ці засоби у сувокупності надають можливості для контролю за силами ворога – переміщенням військової техніки, живої сили, розташуванням військових баз і складів. Я вважаю, що усе, що дає можливість контролювати ворога – це плюс для наших збройних сил. Головне, щоб уся техніка використовувалася прагматично, а не лише для піару.
Але слід розуміти, це не той класичний супутник, який контролює цілі регіони, проводить колосальну системну зйомку, дає перспективу переміщення військ. Але класичний супутник надзвичайно дорогий – він коштує десятки мільйонів доларів. Такі запускали американці, британці, французи, росіяни і китайці.
Україна таким супутником володіє – його виготовляла наша космічна агенція, а саме конструкторське бюро «Південне» та «Південмаш». Він багатоцільовий, має усі засоби контролю. Передбачалося, що інформацію із нього будемо отримувати ми і наші партнери, які оплатять його виведення на орбіту. Але вивести його на орбіту ми не встигли.
Україна сконструювала висококласний супутник, але на орбіту його вивести не встигли
Як Україна раніше отримувала інформацію із супутників інших країн? У нас є спільні проекти, в рамках яких ми підписали угоди із нашими партнерами, які передають нам інформацію у режимі онлайн – при цьому за мінімальної бюрократії. А ось Агентство національної безпеки США обмежують деяку інформацію, яка, як вони говорять, розкриває секрети про їхні технології.
Можливо, нам було б вигідніше орендувати такий висококласний супутник, який запустив хтось із наших партнерів, ніж купувати власний. Адже така практика існує. Однак, я не можу стверджувати остаточно, бо не знаю суми оренди. Аби відповісти на це питання, треба перевіряти співвідношення якості, оперативності і вартості.
Підсумую, що один «супутник Притули» і інформація із сузір’я не вирішить усі проблеми. Технологія навряд зможе надати глибоку конкретну інформацію про вогневі засоби супротивника, не зможе давати дуже якісні картинки. Хоча загалом я до появи у нас супутника – як до додаткового засобу системи контролю за ворогом – ставлюся позитивно. Але його ефективність треба перевірити на практиці.