«Війна вплине на кінематограф. Якими будуть нові герої – залежить від митців», – Сергій Маслобойщиков

Видатний кінорежисер, актор і сценарист Сергій Маслобойщиков про мистецький фронт для BitukMedia.

Сьогодні практично кожен напрям суспільного, економічного чи культурного розвитку нашої країни – це фронт. Українські Збройні Сили демонструють беззаперечне мистецтво війни, стримуючи ворога на бойовому рубежі. Та у митців  – теж свій фронт. Про війну мистецтва BitukMedia поспілкувалося із Сергієм Маслобойщиковим, українським сценографом, актором, кіно- та театральним режисером, Лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка 2021 року за виставу «Verba» за мотивами драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня»

– Сергію Володимировичу, як трансформується мистецтво та митці під час війни?

– Звичайно, війна – це виклик. Ти знаходишся всередині події в постійному нервовому напруженні. На відміну від журналістики, мистецтво, як правило, працює з реальністю на дистанції. Тобто, розглядає події з певної часової, або онтологічної відстані. Щоб збагнути, що з нами відбувається, ми мусимо подивитися на це збоку, мусимо вже щось пережити. Та, нині ми все ще переживаємо! Звісно, сьогоденні події – могутній поштовх для творчості, та іноді вони вводять у ступор, коли у тебе немає сили рефлексувати на тлі щогодинної вражаючої інформації та дій, в яких ти сам береш участь.

– Чи може митець на війні створити щось нове, не проживаючи кожну історію, та не переймаючи її на себе?

– Створити щось нове не переживаючи – що на війні, що у мирному житті – неможливо. Адже сам художній образ – це унікальний досвід переживання. Його ніколи не створити не переймаючи на себе історію, яку розповідаєш.

– На вашу думку, як війна вплине на світовий кінематограф? Чи з’являється нові герої і якими вони будуть?

Безумовно, вплине. Безумовно, з’являться нові герої. Якими вони будуть – це буде залежати від митців, що зможуть їх розгледіти у реальному житті. Так, героя народжує історія, але справжнім героєм у мистецтві він стає тоді, коли митець відкриває його унікальність, наближує до розуміння, формує тяжіння цієї постаті, закохує в нього глядача. Такі самі несподівані відкриття чекають і вже знаних героїв, на яких можна подивитись з нової точки зору, як от, наприклад, на постать Григорія Сковороди, музей якого був щойно розбомблений – у рік його трьохсотріччя, та все ж лишився! От і тепер, через триста років, філософ міг би вигукнути: «Світ ловив мене, та не спіймав!»

– Журналісти – це інформаційне військо. Чи можна митців та мистецтво, назвати військом, яке працює задля створення пам’яті для майбутніх поколінь?

– Фронт мистецтва – особливий. Він полягає в утвердженні індивідуального, емпіричного, естетичного мислення, на відміну від ідеології. Саме тут проходить лінія фронту – лінія цивілізаційного розлому між критичним мисленням особистості та масовою свідомістю тоталітарного суспільства.

Наостанок, Сергій Маслобойщиков поділився із BitukMedia віршем, який написав після початку повномасштабного вторгнення.

Все згодиться перемозі!
Хто, що в змозі – віддає:
Хто гармати нам завозить,
Хто ідеї, якщо є!

Хто харчі збира, хто – гроші,
Хто – одежу, хто – взуття,
Хто авто віддати може,
Хто – шкарпетки, хто – життя.