У Польщі від самого початку повномасштабної російсько-української війни волонтерська ініціатива набула неймовірного розмаху. З’явилися організації, чати та групи для координування допомоги українцям: збір та логістика гуманітарки, створення місць обігріву та тимчасового поселення у прикордонних містах, на вокзалах, психологічна допомога, транспортування та проживання на території всієї Польщі.
«Хто що має, те і приносить»
1 березня я зі своєї подругою Валентиною та собакою Лакі приїхала до Вроцлава. Одразу після прибуття ми пішли допомагати на склад збору і сортування гуманітарної допомоги.
Цей склад — такий собі початковий рівень, через який проходить вся гуманітарка. Люди приносять усе, що можуть, у пакетах і сумках. Волонтери сортують за призначенням, складають у великі коробки та підписують польською та українською мовами.
«Я випадково побачив, що вантажать машину з гуманітаркою, запитав, куди. Мені сказали адресу, я приїхав і почав допомагати, вже другий день їжджу різними складами… Я дуже вражений поляками. І молоді хлопці, і жінки після роботи їдуть сюди та працюють до ночі, все це збирають, розкладають. Хто що має, те і приносить», — ділиться українець Андрій, який вже кілька років живе у Польщі, а зараз приєднався до допомоги.
Далі вже відсортовану гуманітарну допомогу транспортують до більших складів, де її збирають із різних польських міст і країн (зазвичай це великі склади у прикордонних містах). Польське місто Ряшів (як і, наприклад, Перемишль) стало на час повномасштабної війни дуже важливим транспортним та координаційним вузлом.
Засновник і координатор польської організації BLAGODAR Богдан розповів нам, що до Ряшева доставляють багато вантажів із Німеччини, Фінляндії, Іспанії, Чехії, Франції, США. Сюди також прибуває велика кількість українців, які тікають від війни. Найважливіше завдання адміністрації міста й волонтерських ініціатив — організувати роботу так, щоб уся гуманітарна допомога вирушила за призначенням через кордон з Україною, а люди змогли трохи перепочити, отримати всю необхідну інформацію й відправились до інших міст.
Тут усюди вказівки українською
Тим часом залізничний вокзал Перемишля щодня приймає тисячі українців, які прибувають зі Львова у заповнених вщент потягах.
«В “Інтерсіті” провідник постійно оголошував, щоб люди поступалися одне одному місцями для сидіння й кожен міг трохи перепочити. Ми з 12-ї години ночі тягнулись у цьому потязі й аж до світанку, чекали довго на щось… Коли приїхали в Перемишль і відчинилися двері, то нам одразу дали коробку з бутербродами, коробку з солодощами, воду. Відчувалася величезна турбота», — поділилася з нами киянка Тамара, що потягом разом із дочкою та сином приїхала до Перемишля.
Після висадки з поїзда українців одразу супроводжують волонтери. Вони зустрічають, роздають їжу та напої, пригощають дітей солодким, а домашніх тварин — кормом. Тут усюди ми бачимо вказівки українською мовою, а половина волонтерів — українці, які знають польську і відчайдушно хочуть допомагати.
Усіх волонтерів можна легко впізнати за яскравими жилетами. На спині написана мова, якою володіє волонтер. На вокзалі є кілька координаційних точок із буклетами, адресами та контактами, куди можна звернутися по допомогу у пошуку транспорту або житла. Проїзд на потягах Intercity та TLK по всій Польщі для українців безкоштовний до 25-го березня (тільки другий клас, за наявності паспорта). Квитки можна отримати у касах вокзалів, або вже на борту потяга у провідника. Місцеві мобільні оператори Play та Рolsat роздають стартові пакети для українців. Крім цього, деякі люди з табличками зустрічають переселенців, пропонуючи безоплатні транспорт та житло.
Уже забагато допомоги, волонтерів і місць для розміщення
«Ми приїхали сюди, як і всі українці, від війни. Перевозили своїх дітей, чужих дітей, і нашу онкохвору коліжанку. Сидіти тут просто так ми теж не можемо, тому обійшли сьогодні всі волонтерські пункти й нас відправили на вокзал. Оскільки ми знаємо польську мову, бо ми зі Львова, то допомагаємо нашим жінкам порозумітися з поляками, яким ми дуже вдячні. Розказуємо, що робити, куди йти, працюємо перекладачами», — розказала львів’янка-волонтерка Ірина.
Ірина також розказала, що Польща здебільшого координує поселення в усій країні на державному рівні, тому волонтерам сказали не пропонувати людям варіанти від приватних осіб. Бо потреб у додатковому розміщенні наразі немає. Так само вже забагато й самих волонтерів, і «гуманітарки». Кількість готових допомагати — більша, ніж потрібно, і можуть координувати організації та міська адміністрація.
